План

1. Визначення і термінологія родів.
2. Нейрогуморальні механізми ініціації і регуляції родів.Передвісники родів.
3. Об'єкт родів, родові шляхи та родові виганяльні сили.
4. Періоди і біомеханізм родів.
5. Видові особливості родів.
6. Ведення нормальних родів.
7. Зміни у статевих органах та організмі породіллі.
8. Видові особливості перебігу післяродового періоду.
9. Вплив зовнішніх факторів на перебіг післяродового періоду.
10. Ведення післяродового періоду. Акушерська диспансеризація.

Література

1. Л. 6, с. 176 – 188, 262-269
2. Л. 1, с. 134 - 147

1. Визначення і термінологія родів

Роди (пологи, родиво) — фізіологічний процес виведення з матки через пологові шляхи зрілого живого плода, плаценти, плодових оболонок і вод.

Латинською мовою — partus, грецькою — tokos, французькою — les couches, un accouchement, англійською — childbed (слова couche та bed означають постіль, а сам термін можна перекласти як «класти у постіль»). Як бачимо, значення цих слів близьке до українського слова «пологи». ;  Крім цього, українська мова має найменування пологів для кожно­го виду тварин: отелення (для корів), вижереблення (для кобил), опорос (для свиней), ягніння (для овець), окіт (для овець, кіз, кролиць, кішок), щеніння (для сук).

З моменту виникнення родової діяльності і до закінчення родів (відокремлення посліду) самку називають роділлею, після чого, у після­родовому періоді вона стає породіллею.

2. Нейрогуморальні механізми ініціації і регуляції родів

Початок родів точно у строк після завершення константної тривалості вагітності є одним з найдивовижніших явищ у фізіології. Воно ще не повністю з'ясоване і представляє велике практичне значення, бо дозво­ляє розробити оптимальні схеми стимуляції пологів, попередити перед­часні пологи і зменшити смертність новонароджених, особливо недоношених.

Вважають, що причини настання родів численні. Пологи є результа­том фізіологічних змін, що виникають у нервовій, ендокринній, статевій та інших системах вагітної тварини, і призводять до скорочень міометрію. На відміну від інших порожнистих м'язів, фізіологічне подразнення яких відбувається при розширенні їх містивом, матка під впливом прогестеро­ну зберігає чудову толерантність у період вагітності і забезпечує ріст плода. Активізація скорочень міометрію зв'язана з циклічною еволю­цією плаценти, внаслідок якої відповідно змінюється співвідношення прогестерону і естрогенів у матері.

Основну роль в ініціації родів у тварин відіграє плід. Мати може впливати на час його народження зовсім незначно. Відомо, що вагітність продовжується і настання родів затримується при розвитку у плодів таких аномалій, як аненцефалія, гідроцефалія, циклопія, аплазія або нідсутність гіпофіза, аплазія наднирників і навпаки, трапляються випадки абортів при гіпертрофії наднирників. Таким чином, зміни кортикотроп­ної функції у плода обумовлюють гормональні зміни, що ініціюють роди п організмі матері.

У останні 2 тижні вагітності дозрілий плід з розвиненими нервовою І ендокринною системами відповідає на відповідний рівень фізіологічного стресу виділенням гіпоталамічного Гн-РГ, який, діючи на передню долю гіпофізу, стимулює викидання у кров АКТГ. Стресовий стан плода пояснюють розвитком фізіологічної гіпоксії внаслідок старечих і дегенеративних змін у плаценті. Сприяють настанню пологів і фізичні фактори, такі, як зростання внутрішньоматкового тиску, збільшення розмірів плода при порівняльному зменшенні величини плодових оболонок і навколоплодових вод.

Кора наднирників плода реагує на дію АКТГ збільшенням секреції глюкокортикоїдів, у тому числі попередників естрогенів (кортизолу) Концентрація кортизолу у кровоносному руслі плода різко збільшуєть в останні 3-4 дні вагітності. Паралельно збільшується маса наднирників плода. Підвищення концентрації глюкокортикоїдів активує 17а-гідроксилазу плаценти, що призводить до збільшення продукції 17а-гідроксипрогестерону, який перетворюється в андрогени, котрі є джерелом естрогенів. Субстрактом для утворення 17а-гідроксипрогестерону є прогестерон. Таким чином, у плаценті різко підсилюється синтез естрогені шляхом переходу прогестерону в естрогени.

Естрогени збільшують кількість рецепторів до окситоцину на міометрії, активізують «дозрівання», секрецію слизу і розкривання шийку матки, а також підвищення властивості крові до згортання (зменшення концентрації гепарину і зростання концентрації аскорбінової кислоти. Переважання естрогенів у крові матері викликає активацію простогландинсинтстази і утворення великої кількості простагландинів.

Під дією простагландина F2a настає лютсоліз і припиняється функція жовтого тіла вагітності. Незадовго до пологів жовте тіло яєчника і плацента виробляють все менше прогестерону і все більше релаксину, який готує організм вагітної тварини до родів шляхом розслаблення зв'язок таза роділлі, розм'якшення хряща її тазового зрощення і сприяє відкриттю шийки матки.    Зростання естрогеновопрогестеронового співвідношення підвищує чутливість міометрію до речовин, що викликають його скорочення (про­стагландин, окситоцин, ацетилхолін і т. п.) та фізичних подразників. Цьому сприяє зменшення збудливості кори головного мозку, а отже і її гальмівної дії на підкорку і гіпоталамус та покращення провідності спин­ного мозку. Скоротливий потенціал міометрію зростає завдяки збільшен­ню синтезу актоміозину (скоротливого білка м'язів матки) і накопичен­ню в м'язах матки глікогену, фосфокреатиніну, глютатіону.

Скорочення матки, котрі спочатку виникають під впливом проста­гландину, штовхають плід назад. Подразнення механо-хемо-баро-рецепторів шийки матки і піхви у вигляді нервових імпульсів переда­ються до головного мозку і гіпоталамусу і при перевищенні порогу збудливості викликають відповідну нервову реакцію стимуляції ско­рочень матки у результаті підвищення синтезу окситоцину і ацетил­холіну (медіатора парасимпатичної нервової системи) та їх впливу на її сибілізований міометрій. Вони вивільнюються у все нових і нових порціях, завдяки чому тиск на механорецептори ще більше підсилюється і розвиваються нові скорочення міометрію. Таким чином родова пильність підтримується аж до повного вигнання плода і плаценти із материнського організму.

Передвісники родів.

Передвісники родів — це комплекс клінічних ознак, які спостеріга­ються у тварин наприкінці вагітності і вказують на підготовку до пологів.

1. Набряк статевих органів і органів таза, цілковите перетворення таза у родовий (розм'якшення, розслаблення і подовження на 1/3-1/4  крижово-сідничнпх зв'язок). Спостерігається за 12-36 год, а починаєтьСЯ за 2—3 тижні до пологів. Розслаблюються також бокові зв'язки таза, що фіксують крижову і клубову кістки. У результаті цього крижова кістка стає рухливішою, змінюється крижово-хребетний кут.

2. Розрідження слизової пробки каналу шийки матки, за 1-2 дні до пологів — виділення із статевих органів корів «поводків» (тільки у кобил вони малопомітні).

3. Укорочення і розм'якшення шийки матки (у кобил — за 12-24 год, у корів — за 2—3 год). Це ознака того, що канал шийки матки відкривається.

4. Початок діяльності молочної залози (у корови за тиждень у дійках з'являється клейковина, схожа на цукровий сироп, а за 2-3 дні до пологів у ній з'являються молозивні тільця і вона біліє; у кобили за 1-2 дні до пологів секрет молочної залози засихає у вигляді янтарних крапельок, т.з. «смолки» навколо отворів соскових каналів). У тварин, що готуються до перших пологів, значно збільшується молочна залоза, набухають стають чутливими соски.

5. Зменшення температури тіла на 0,4-1,2 °С за 12-50 год.

6. Підготовка гнізда у дрібних тварин, прояв інстинкту усамітнення. Для правильного прогнозу часу настання пологів треба користуватися усім комплексом цих ознак.

3. Об'єкт родів, родові шляхи та родові виганяльні сили

Роди є результатом взаємодії трьох компонентів: плода, родових шляхів і родових виганяльних сил.

Плід як об'єкт родів має три ділянки тіла, які затруднюють роди: голова, плечовий і тазовий пояси. У період родів плід має такі просторові характеристики по відношенню до материнського організму:

— положення (situs) — відношення поздовжньої осі тіла плода до поздовжньої осі тіла матері. Нормальне — поздовжнє; анормальні — noперечне і вертикальне.

   -  передлога (передлежання) (praesentatio) — відношення крупної ана­томічної ділянки тіла плода до входу в тазову порожнину. Нормальна — передня, або головна (зустрічається за Г. М. Калиновським у корів у 86 % пологів) і задня або тазова (складає 9 %, а за даними А. Г. Нежданова  не більше 5 %). Пологи у передній передлозі бувають при народженні 99 % лошат і близько 50 % поросят, цуценят і кошенят. Анормальні: спинна, бокова, черевна.

— позиція (positio) — відношення спини, поперека та крижів плода до черевних стінок матері. Нормальна — верхня (дорсальна), анормальні — нижня (вентральна), бокова (права або ліва).

— членорозміщення (членорозташування) (habitus) — відношення кін­цівок, голови і хвоста плода до його тулуба. Нормальне членорозміщення при передній передлозі: передні кінцівки розпрямлені, знаходяться пара­лельно одна одній у родових шляхах, голова лежить на кінцівках; при задній передлозі: розпрямлені тазові кінцівки знаходяться в родових шляхах, а хвіст — поміж ними.

Кожне акушерське втручання починається з встановлення положення, передлоги, позиції і членорозміщенпя плода. Передні кінцівки легко роз­пізнати шляхом ідентифікації колінця (зап'ястного суглоба), яке вияв­ляється спочатку промацуванням кісток п'ястка, а потім встановленням того, що воно розташоване між путовим і ліктьовим суглобами. Останній визначається за ліктьовим відростком. Треба також упевнитися в тому, що виступаючі кінцівки є передніми і належать одному плоду. При передній передлозі у верхній позиції підошовна поверхня копитець завжди направлена вниз. Задню передлогу розпізнають після промацу­вання крупу і хвоста, а тазові кінцівки відрізняють шляхом пальпації верхівки п'яткової кістки і за відсутністю суглоба між скакальним і пу­товим суглобами. При задній передлозі у верхній позиції підошовна поверхня копитець направлена вгору.

Плід швидше займає необхідне для його виведення розміщення у тва­рин, які народжують повторно, ніж у тих, які мають перші пологи.

Важливе також визначення життєздатності плода. Її розпізнають за наявністю спонтанних або ініційованих рухів тіла і кінцівок плода; крім цього, при головній передлозі — за відповідними реакціями на подразнен­ня ротової порожнини, язика і глотки (стискування при введенні пальця у ротову порожнину), очних яблук (обертальний рух); при задній пе­редлозі — за стискуванням ануса при введенні пальця і за пульсацією пупкової артерії при пальпації пуповини.

Родові шляхи складаються з м'яких пологових шляхів, до яких відносяться канал шийки матки, піхва, передвер'я піхви, статева щілина і кістково-зв'язкової основи таза.

Таз самки утворює родовий канал, по якому проходить плід під час народження. Кістки таза самки відрізняються від кісток таза самця тим, що вони тонші, гладенькі, не такі масивні, не утворюють лобкового бyrpа потовщення на краніальній ділянці тазового зрощення, властиве для самців) але формують об'ємнішу тазову порожнину і загалом ширший таз. Кістковий таз має дно, склепіння і бокові стінки. Дно таза утворене парними лобковими і сідничними кістками; склепіння — крижовою кіст­кою і першими хвостовими хребцями; бокові стінки — клубовими кістка­ми і широкими зв'язками таза lig. sacrotuberale latum, які йдуть від краю крижової кістки до гребеня вертлюгової впадини (панівки) і до сіднич­них горбів.

Кістки таза з'єднані між собою симфізом — хрящовою тканиною, в якій є незначна порожнина, що забезпечує еластичне розходження тазових кісток і збільшення об'єму таза у період родів, а крижова кістка міцно з’єднується з горбами сідничних кісток могутніми і широкими крижово-сідничними зв'язками lig. sacroiliaca. Вони прикріпляються на верхньому крижовому гребеневі, починаючись зразу за крижово-клубовим сугло­бом і простираючись до верхнього краю клубової кістки і до сідничного горба. Ці зв'язки формують найбільшу частину стінки таза, дають відгалуження на вульву та на чисельні дуже сильні м'язи. Таким чином, вона прикриває задню частину тазової порожнини і грає роль справжнього м'яза, здатного розслаблятися у період родів щоб забезпечити макси­мальне розширення таза. Фізіологічне розслаблення крижово-сідничних зв'язок сповіщає про наближення родів, а патологічне розслаблення буває при крижово-клубовій десморексії.

По здухвинній вирізці крижово-сідничної зв'язки проходи її здухвинний нерв, котрий може затискуватися у цій ділянці об край клубової кістки, що призводить до залежування тварини після родів.

Вхід до тазової порожнини (apertura pelvis cranialis) — обмежований термінальною лінією, яка проводиться від мису крижа через крила клубової кістки, клубоволобкові підвищення до лобкового зрощення. У різ­них тварин має різний нахил відносно горизонтальної площини і дна таза. Вхід до таза має верхній, середній і нижній поперечні діаметри, верти­кальний діаметр, а також лівий і правий косі діаметри.

Верхній поперечний діаметр — відстань між крилами крижової кістки (у кобили 20-24 см, у корови 20-22 см).

Середній поперечний діаметр — відстань між горбками малих попе­рекових м'язів на клубових кістках (у кобили — 20-22 см, у корови — 18-20 см).

Нижній поперечний діаметр — відстань між клубово-лобковими під-нищеннями (eminentia iliopectinea). У кобил — 16-18 см, у корів — 12-15 см.

Вертикальний діаметр (d. conjugata vera) — відстань між переднім краєм тазового зрощення і кістковим мисом крижової кістки (promonto-num). У кобили — 18-20 см, у корови — 23-25 см.

Два крижово-клубові косі діаметри (лівий і правий) — від зовнішньо­го краю крижово-клубового суглоба до протилежного клубово-лобково-і о гребеня. Ці два діаметри мають другорядне значення.

При нормальних родах верхній поперечний діаметр відповідає в залежності від передлоги плечовому або кульшовому суглобам плода, тоді як нижній поперечний діаметр відповідає ліктьовому або колінному суглобам.

Вихід з тазової порожнини (apertura pelvis caudalis) — обмежованпй сідничною дугою, задніми краями широких зв'язок таза і м'язами. Вік закритий задньою стінкою таза (cliaphragina pelvis), через яку проходять пряма кишка і піхва. Ця діафрагма розміщена над задніми краями сідничних кісток на рівні з'єднання піхви з передвер'ям піхви. Вона створені в основному м'язами промежини і ануса. Вихід з тазової порожнини характеризується такими розмірами:

— середній поперечний діаметр (відстань між виступами сіднич­них остей); у кобил становить 18 см, у корів — 16-18;

— нижній поперечний діаметр (відстань між внутрішніми краями сідничних горбів) у кобил — 12 см, у корів — 18 см;

— висота виходу з таза (відстань між заднім краєм тазового зрошення і каудальним кінцем крижової кістки) у кобил —18 см, у корів — 20-22 см.

При родах дуже важливим є передній вертикальний діаметр таза (diameter verticalis) — перпендикуляр від переднього краю тазового зрощення до верхньої стінки таза (у кобил — 17 см, у корів — 18-20 см) і косий вертикальний діаметр (conjugata diagonals) — лінія від заднього кінця тазового зрошення до мису крижа (promontorium) — у кобил 28-30 см, у корів 28-32 см.

Найвужчим місцем тазової порожнини с поперечний діаметр. Збіль­шення цього діаметра можливе за рахунок рухливості крижа у крижово-клубовому суглобі, яка появляється перед пологами. Розширенню тазової порожнини у цьому напрямку сприяє косе розміщення входу до тазової порожнини.

Перечислені виміри використовуються у пельвіметрії (наука про розміри таза). Вони частіше проводяться вручну при ректальному до­слідженні. Для цього заздалегідь визначають відстань між великим та іншими пальцями руки, а також довжину вказівного пальця і його перших двох фаланг. Після вимірювання описаних вище діаметрів створюється уявлення про просвіт таза і його передбачувану прохідність для плода.

Велике значення для проходження плода по родових шляхах має вісь таза — лінія, що проходить на однаковій відстані від усіх стінок тазової порожнини. Вісь таза проходить через середні точки усіх вертикальних діаметрів: conjugata vera, diameter verticalis et conjugata diagonalis. Вона має велике значення, оскільки вказує напрямок застосування сили при  витягуванні плода.

Треба пам'ятати, що протягом виведення плода активізується рух крижа догори з різною амплітудою у залежності від віку і породи, що призводить до зміни осі таза. Рухи крижів більш виражені у корови, ніж у кобили, у молодої самки — ніж у старшої.

Таз кобили має форму утятого конуса, вершину якого представляє стева щілина на виході з тазової порожнини, а основа (вхід у тазову порожнину) знаходиться з боку черевної порожнини. Вхід у таз розміще­нії it косо і дуже широкий, округлий, що сприяє легкому вклинюванню її юда. Поверхні крижової кістки і дна таза майже рівні. Сідничні кістки поставлені так, що не заважають просуванню плода. Вісь таза являє собою майже рівну лінію, яка напрямлена знизу вгору і спереду назад та проходить від переднього краю тазового зрощення до крижово-хребетного кута.

Найменш сприятливою для народження плода є вісь таза корови. Саме тому у корів найчастіше зустрічаються важкі роди. Вхід у тазову порожнину у корови витягнутий по вертикалі, сплюснений з боків і поставлений майже перпендикулярно до дна таза. Жолобкувате здовжене то таза кінцями сідничних кісток зігнуте вгору, тому поздовжня вісь таза має форму ламаної кривої. Тазове зрощення у нетелів інколи загострене і дуже випукле; воно може травмувати слизову оболонку піхви при проходженні плода і створювати перепону для пологів. Сіднично - лобковий симфіз мас мінімальну рухливість у молодих тварин і швидко (у віці 4-5 років) піддасться повному скостенінню, стає довгим і увігнутим. У первістки сіднично – лобкове зрощення слабке і при грубому витягуванні може спричинювати серйозне ускладнення у вигляді вивиху. З віком воно поступово згладжується.

Таз вівці і кози нагадує коров'ячий, але вхід у таз похилий, а нижній поперечний діаметр близький до верхнього. Тазове склепіння утворене 4-5-ма першими крижовими хребцями і тому вихід з таза може розши­рюватися. Дно таза поставлене майже перпендикулярно, дещо увігнуте; лобкове зрощення має пізнє скостеніння і може дещо розсуватися, розши­ряючи, таким чином, поперечні діаметри. Комплекс вказаних елементів створює можливість досить легких пологів у цих тварин.

Таз свині широкий, характеризується випуклим крижово - хребтовим кутом, дуже похилим входом у тазову порожнину, прямокутним клубово-лобковим зрощенням. Найвужчий поперечний діаметр проходить по лінії, проведеній по верхніх краях надвертлюгових гребенів.

У суки і кішки таз видовжений, головним чином циліндричної фор­ми. У суки частина тазового склепіння, сформована всього трьома кри­жовими хребцями, дуже коротка; таз розширюється каудальне, (тоді як у кішки цього немає) і найвужчий поперечний діаметр знаходиться на рівні надвертлюговнх гребенів. У кішки дно таза увігнуте.

Родові виганяльні сили — перейми і потуги.

Перейми — це рефлекторні скорочення м'язів матки. Вони збільшують внутрішньоматковий тиск і зменшують об'єм матки, розкривають шийку матки і звільнюють її від плода і плаценти. Це можливе за рахунок ретракції, тобто властивості м'язів матки після скорочень неповністю розслаблюватися. Перейми виникають незалежно від волі роділлі, починаються у великих тварин від верхівки рогів матки і перистальтичне розповсюджуються до шийки матки. У дрібних тварин скорочення матки сегментарні, тобто активною стає тільки частина матки з плодом, яка прилягає до шийки матки. Після виведення плода активність переміщуєть­ся на наступну передню частину матки з плодом або на задній сегмент  другого рога. Частина матки, що звільнилась, укорочується завдяки скороченню поздовжніх м'язів і сприяє проходженню наступного плодя шляхом розслаблення колових м'язів.

Потуги — скорочення м'язів черевної стінки і таза. Вони збільшують внутрішньочеревний тиск. Потуги виникають рефлекторно, але роділля у деякій мірі може впливати на них.

Одночасне зростання внутрішньоматкового і внутрішньочеревного тиску спрямовує містиво матки в сторону найменшого опору.

Паузи між переймами і потугами служать для відновлення кровотоку у матці і плаценті, попереджують асфіксію плода.             

Розрізняють перейми, які розкривають шийку матки (тривають вони долі секунд до 2-5 с з паузами між ними від 20-30 с до 1-5 хв.), перейми які виводять плід (тривають до 5 хв., паузи — 1-3 с) і послідові перейми  (продовжуються 2-3  з паузами до 3-5 хв.).

4.Періоди і біомеханізм родів.

Розрізняють 3 періоди родів:

— період розкриття шийки матки;

— період виведення плода;

— період відокремлення посліду (послідовий).

Період розкриття шийки матки починається з перших регулярних перейм і закінчується повним розкриттям цервікального каналу, розри­вом аланто-хоріона і відходженням сечової рідини.

Роги матки і шийка, дві частини одного органа, зазнають різних змін протягом вагітності і пологів, координація і синхронізація яких забез­печує сприятливий наслідок для матері і плода. Міометрій рогів матки протягом вагітності розтягається, але залишається у спокої; в той час як шийка матки зберігається закритою, твердою і ригідною. В пологах, нав­паки, шийка пом'якшується, згладжується, розкривається; роги матки активно скорочуються і сприяють просуванню плода родовим каналом, У результаті перейм м'язові волокна матки, що лежали до перейм одне за одним, укорочуються, заходячи одне за одне (ретракція). Подібно зміщення м'язів зберігається під час паузи. При наступному скороченні ретракція м'язів підсилюється, стінка матки потовщується, особливо в і передній частині. Поздовжні м'язові волокна, фіксовані дотично щодо шийки матки, у момент скорочень відтягують циркулярні м'язи шийки матки вбік. Такий процес розслаблення м'язів шийки матки і її укорочення називається дистракціею.

Розкриттю шийки матки сприяє її «дозрівання», тобто перетворення її щільної консистенції до м'якої під впливом простагландинів, релаксину, естрогенів і кортикостероїдів, які діють на колагенові волокна мийки і надають їм еластичності.

Дистракції сприяють прогресивне просування плода і входження шийку матки клиноподібного хоріального мішка, який всією своєю поверхнею тисне на стінки цервікального каналу. Внутрішній тиск швид­ко стає наскільки сильним, що алантоїсний міхур розривається; виходять перші води, після чого пологова діяльність на деякий час часто затихає. Поступово, при вклинюванні амніона, кінцівок і головки плода, канал шийки матки повністю згладжується і разом з піхвою являє собою єдину і рубку однакового діаметру.

У тварин, котрі народжують вперше, спочатку розширяється внутрішне війстя шийки матки. Поступово при розкритті цервікального каналу укорочується шийка матки. У корови розкриття шийки матки відбувається ззаду наперед.

Період виведення плода починається з моменту повного розкриття шийки матки і закінчується народженням плода.

Під час пологів плід не є пасивним їх об'єктом, а здійснює різні рухи змінює таким чином свої позицію і членорозміщення. Сукупність рухів плода при проходженні через таз і м'які відділи родових шляхів називається біомеханізмом родів. Якщо у період вагітності плід знаходиться у нижній позиції і із зігнутими кінцівками, то з початком скоротливої діяльності матки він займає спочатку бокову, а потім верхню позицію, як правило головну і рідко тазову передлогу, розпрямляє і простягає вперед кінцівки; стає клиноподібним. Цьому сприяють поштовхоподібні і скорочення матки з одночасним її скручувальним рухом внаслідок косого розміщення м'язів і активні рухи плода. Входячи до тазу і дотика­ючись до косо поставлених бокових стінок, плід повертається навколо  своєї осі. Потрібно зазначити, що мертвий плід не змінює позицію.

Плід входить у пологові шляхи і з кожною переймою все далі про­дувається по них. Момент, коли частина плода показується з статевої щілини, називається врізуванням плода. Деякий час після врізування можуть спостерігатися поплавкоподібні рухи: чергування появи з родових шляхів передлеглих органів плода і їх зворотного заглиблення. При цьому відбувається розрив амніона, ослизлення пологових шляхів виті­каючими плодовими водами і активний масаж м'язів, які беруть участь у виведенні плода, що сприяє крово- і лімфообігу у них і в усьому орга­нізмі роділлі і плода. При народженні лошати амніон часто не розривається, що може стати причиною асфіксії плода. Ось чому при вижеребленні потрібно постійно спостерігати за кобилою.

Момент пологів, коли головка плода проходить повністю через статеву щілину і не ховається назад при розслабленні матки, називається прорізуванням плода. Тулуб плода, ввійшовши у тазову порожнину пристосовується до діаметра пологових шляхів. У цей час виливаються  залишки алантоїсної і амніотичної рідини. Після врізування плода перейми і потуги досягають максимальної сили, проходять одна за одном поки плід не буде виведеним з родових шляхів.

Послідовий період характеризується тим, що припиняється тонічне скорочення матки і починається ритмічне. Відокремлення хоріона умовлене такими причинами:

— зміни гормонального статусу, які відбуваються у період народження плода (гіпопрогестеронемія, гіперестрогенемія, гіперпростогландинемія) викликають певні морфологічні і функціональні зміни у плаценті котрі останнім часом називають «дозріванням плаценти» і полягають у підвищенні активності ферментів, збільшенні синтезу естрогенів і простагландинів, у результаті яких плацентоми втрачають запас прогестерону і набувають здатності до роз'єднання, а матка може активно скорочу­ватися;

— зменшення площі матки і утворення складчастості хоріона, що сприяє його відшаруванню від материнської плаценти;

— скорочення матки у період родів, що призводить до звуження кровоносних судин, зменшення кровопостачання ендометрію і ослаблення напруги у криптах;

— виведення плода і розрив пуповини викликає зменшення тургору ворсинок і в кінці кінців — витягування їх із крипт.

Послід виводиться у вивернутому вигляді, тобто хоріоном всередину.

5.Видові особливості родів

У корів розкриття шийки матки триває 16-24 год. Його можна діагностувати шляхом пальпації шийки матки через пряму кишку. Тварини ведуть себе занепокоєно, що викликано початком скорочень матки. Вони часто лягають і встають, переступають з однієї кінцівки на іншу, вигинають спину і піднімають хвіст, б'ють кінцівками по животу. Початкове розкриття шийки матки визначають за виходженням за межі вульви синюватого алантоїсного міхура. Про повне розкриття цервікального каналу свідчить вихід другого плодового міхура, амніотичного він світлий.

Плодовий період — від 30 хв. до 3-4 год, у середньому 70 хв. Починається з розриву плодових міхурів, спочатку алантоїсного, а потім амні­отичного, і появи верхівки кінцівок і мордочки плода.

У період потуг одночасне скорочення м'язів живота, прикріплених до переднього краю лобкових кісток, приводить до сильного натягування дна таза матері. Внаслідок крихкості крижово-клубових суглобів при кожному скороченні м'язів черевної стінки таз матері стає крутішим. Відносно рухлива крижова кістка займає висхідне положення, зміщуючи настільки ж угору вісь таза. Переміщення крижів особливо помітне і виявляється характерним хрускотом (як деякі люди пальцями) при використанні значних зусиль при витягуванні плода. Воно призводить до збільшення об’єму тазової порожнини приблизно на 20 %.

З цього виходить, що на початку виходу плода (при проходженні головки) треба направляти силу при витягуванні дещо вгору. Після проходження головки і плечового поясу через статеву щілину вони згинаються під своїм тягарем і це робить можливим розслаблення черевних м'язів теляти, у результаті чого стегна і задні кінцівки витягуються назад і достатньо легко проходять через тазову порожнину. Якщо ж у цей пе­ріод головку теляти піднімають, надаючи допомогу при пологах, то таз теляти може зачепитися за таз матері.

При двійні другий плід виводиться через 10-20 хв. Послідовий період триває 4-5 год. При отеленні корова частіше лежить з підігнутими під тулуб кінцівками.

Кобила у кінці вагітності стає спокійнішою, ходить ступою (шагом) ззаду табуна. За 2-3 дні до вижереблення вона обирає собі виховательку (ментора) з числа старих кобил. При табунному утриманні ментор знаходиться поблизу майбутньої матері, охороняє і захищає її, а після вижереблення допомагає облизувати лоша. Але вже через 1,5-2 год кобила стае агресивною навіть по відношенню до ментора. При утриманні у конюшні кобила за 2-3 дні до пологів готує сухе ложе у своєму деннику.

Будова таза у кобили сприяє легкому перебігу пологів. Вхід у таз поставлений косо, просторий і майже круглий. Це сприяє легкому вкли­нюванню плода. Вісь таза у вигляді легенької кривої з великим радіусом, напрямлена вниз. Кінцівки і шийка плода довгі, головка невелика, передлога лошати у 99 % випадків передня. Під час жереблення напрямок осі таза змінюється незначно і рухи крижа більш обмежені ніж у корови. Витягування плода має бути направленим дещо вниз.

Розкриття шийки матки від кількох годин до 1-2 днів. За 3-4 год до вижереблення за лопатками і на боках кобили з'являється рясний піт, інтенсивність якого прогресує по мірі наближення до родів. Плодовий період триває від 5 до 15 хв, хоча може затягуватися до 70 хв. Послідовий період —5-30 хв (може затримуватися до 3 год).

Кобила при вижеребленні лежить з витягнутими і розпрямленими кінцівками.

В овець та кіз розкриття шийки матки триває від 15 хв. до 3 год. Скорочення матки можна діагностувати шляхом пальпації черевної стін­ки у ділянці правої пахвини. Плодовий період — від 7-10 до 70-90 хв. При багатоплідній вагітності плоди народжуються з інтервалом від 12 до 42 хв. У більшості випадків (95 %) плоди мають передню передлогу. При наявності 3-4 плодів у 20-25 % із них реєструють задню передлогу. Послідовий період — 2-3 год. інколи 4 год; при багатоплідній вагітності посліди виходять після народження усіх плодів.

У свиней розкриття шийки матки продовжується 2-6 год; народження плодів — від 2 до 6 год, що залежить від кількості плодів і зв'язано з більшою довжиною рогів матки і тазової порожнини. Більше 55 % поросят народжуються з переднім і біля 45 % із заднім передлежанням. Середній інтервал між народженням плодів — 16 хв. Плоди виводятьсн почергово, то з одного, то з іншого рога матки. Послід відокремлюєтьси у свиней після народження усіх поросят за 2 прийоми, двома комплектами (спочатку з одного, а потім з другого рога) за 15 хв — 3 год післи народження останнього плода.

У собак і кішок розкриття шийки матки триває 3-6 год. Незадовго до народження першого плода самка часто облизує вульву. Народженим плодів — від 10-15 хв. до 12 год у залежності від кількості плодів у cyк (інтервал від 15 хв. до 2 год) і від 1 до 5 год у кішок. Послід відокремлюється разом з плодом. Виведення плодів відбувається у лежачому, стоячому або сидячому положенні тіла. Після народження плода мати інстинктивно перегризає пуповину і розриває навколоплідні оболонки, перегризає пупковий канатик і починає інтенсивно і ретельно вилизува­ти новонародженого.

6. Ведення нормальних родів

Важливо, щоб роди проходили у спокійній, знайомій обстановці і бажано, щоб не було ніяких подразників.

Втручання у перебіг нормальних родів у вигляді передчасного роз­риву плодових оболонок, насильного виведення плода і т. п. при відсут­ності показань категорично забороняється. Чим довше зберігається цілість плодового міхура, тим більше розкривається шийка матки і легше проходять пологи.

При народженні плода у задній передлозі необхідно прискорювати його виведення для попередження асфіксії.

Для уникнення розриву промежини слід притримувати навколишні тканини рукою. Після виведення плода треба розірвати пуповину і обро­бити її куксу 5 %- розчином йоду, витерти слиз у носовій та ротовій порожнинах, а також на очах. Бажано, щоб шкіру новонародженого обли­зала мати; якщо з якихось причин це неможливо, то її витирають насухо і переносять новонародженого у тепле місце.

У лошати пуповину розривають тільки через кілька хвилин після його народження. Дуже раннє розривання пуповини може бути шкідли­вим для життя плода, тому що його організм не встигає накопичити достатньо плацентарної крові перед встановленням регуляторних ме­ханізмів його автономного життя (у нормі після народження кобила лежить кілька хвилин і розрив пуповини відбувається при її вставанні за цей час плід вбирає до 1,5 л крові з плаценти, що становить близько 30 % об'єму крові плода).

Корові чи кобилі випоюють відро підсоленої і підсолодженої теплої води або дають випити плодові води. Не пізніше як через 1 годину після народження теляти корову потрібно здоїти і випоїти новонародженому тепле молозиво.

Деякі кобили і корови ведуть себе буйно і агресивно по відношенню до новонародженого, можуть завдати йому різних пошкоджень і тому їм призначають препарати заспокійливої дії. У свиней треба попереджувати поїдання поросят (можна теж шляхом призначення заспокійливих).

Якщо лікар ветеринарної медицини присутній при родах у кішки чи і суки, то треба слідкувати за народженням плацент (підраховувати їх), тиm самим попереджуючи розвиток постнатальної інфекції.

7. Зміни у статевих органах та організмі породіллі

Післяродовий період або післяпологовий період (puerperium, від сло­ва puerpera — породілля) — період, що починається після вигнання посліду і продовжується у різних видів тварин від 2 до 4 тижнів, протягом яких відбувається зворотний розвиток (лат. involutio) статевих та інших органів і систем, які забезпечували перебіг вагітності і родів до стану, властивого невагітному організму (до прегравідного стану). (Терміни;англ. post-natal; фр. periode puerperal, post-natal, post-partum; «lm.j Wochenbett, Puerperal periode.)

Цей період грає дуже важливу роль для відновлення репродуктивної функції, а відтак і молочної продуктивності корів. Самку в цей час називають породіллею.

У процесі післяродової інволюції організм самки майже повністю повертається до стану, який передував вагітності. Одначе, деякі ознаки, за якими можна відрізнити самку - породіллю від самки, яка не народжу­вала, залишаються на все життя (дещо збільшується величина матки, змінюється форма цервікального каналу, зменшується складчастість слизо­вої оболонки піхви і збільшується її об'єм, змінюється величина і форма молочних залоз, розширяється таз, іноді залишаються рубці на шкірі черевної стінки і т. п.). У жінок зменшується промежина і відстань від клітора до статевої щілини.

Паралельно з процесами інволюції, які найбільше виражені у стате­вих органах, розвивається інкреторна і екскреторна функції молочної залози (лактація). Певні зміни настають в ендокринній, нервовій, сер­цево-судинній та інших системах організму. З'являється почуття мате­ринства і відповідна перебудова поведінки самки.

Таким чином, післяродовий період — новий фізіологічний стан організму самки, який характеризується не тільки глибокими морфологічни­ми змінами у статевих органах, а й інтенсивною нейрогуморальною пе­ребудовою всього організму.

 Найпомітніші інволюційні зміни проходять у матці. Зразу після родів діаметр цервікального каналу рівняється розміру головки плода, а у пер­ші дні після родів прогресивно зменшується внаслідок скорочення цир­кулярних м'язових волокон шийки матки. Наприклад, у корів через добу після отелення через канал шийки матки вільно проходить рука (10-14 см), що дозволяє відокремлювати послід оперативним шляхом. Наприкінці другої доби рука проходить уже важко (7-9 см), через 3 доби пропускає 2 - 3 пальці, а через 7-8 днів — тільки 1 палець. У кіз вже в кінці першої доби через шийку матки не проходить рука. У жінок зразу після пологів — 10 -12 см, через 1 добу проходить 2 пальці, а через 3 доби — 1 палець. Повністю цервікальний канал закривається при повній після­родовій інволюції матки. Інволюція матки проходить досить швидко. Якщо після отелення маса матки корови становить до 10 кг, то через 2 тижні — близько 500 г. У перші 48 год після пологів продовжуються активні скорочення і ретракція мускулатури. Стінка матки потовщується (у великих тварин до 4-5 см), а об'єм її зменшується у 2-3 рази. Маткові скорочення слабша­ють і до 72 год припиняються.

У результаті ретракції гладенько - м'язових волокон стінки кровонос­них і лімфатичних судин звужуються і значною мірою облітерують. Погіршення трофіки призводить до дегенеративних процесів у формі жирового переродження утворених у період вагітності м'язових во­локон.

Жировому переродженню піддаються і м'язові елементи, які викону­вали функцію материнської плаценти, з одночасним руйнуванням, злу­щуванням і відновленням покривного епітелію. Під епітеліальним шаром, що руйнується, накопичуються клітинні елементи (головним чином лім­фоцити), утворюється грануляційний вал. Він перешкоджає проникнен­ню у тканини матки мікроорганізмів. За умов фізіологічного перебігу післяпологового періоду порожнина матки протягом 3- 4 днів зостається стерильною. В очищенні внутрішньої поверхні матки більша роль нале­жить фагоцитозу і внутрішньоклітинному протеолізу. Внаслідок руйну­вання лейкоцитів, а також мікробів, звільняються ферменти з високою протеолітичною активністю (пептид-гідролази та антитоксини), які зни­щують бактерії, нейтралізують токсини і сприяють розплавленню і від­торгненню фрагментів децидуальної оболонки і згустків крові.

Продукти тканинного розпаду слизової оболонки і плацент, слиз, залишки плодових вод, домішок крові виводяться з матки у вигляді лохій, або післяпологових очищень (від грец. lochia пологи).

Колір лохій поступово змінюється від червонувато-коричневого до світло-коричневого і на момент завершення регенераційних процесів в ендометрії, вони набувають вигляду прозорого безбарвного слизу. Лохіальний період, як правило, триває 1-2 тижні, у залежності від виду тварини і типу плаценти. У жінок лохії виділяються 5 тижнів і являють собою по суті раневий секрет, у якому переважають лейкоцити. По завершенню евакуації лохій повністю закривається канал шийки матки. Із зменшенням рогів, тіла і шийки матки, укорочуються маткові зв'язки, і матка зміщується у тазову порожнину, займаючи вихідне поло­ження.В яєчниках до 10-15-го дня закінчується інволюція жовтого тіла вагітності, яка починається у тварин в останню третину вагітності. До 18-30-го дня після родів дозріває новий фолiкyл і проявляється стадія збудження статевого циклу. Перетворення «родового таза», розсмоктування набряків вагітно­сті, завершуються протягом 4-5 днів. У ці самі строки крижово-сідничні і широкі маткові зв'язки стають твердими, напруженими.Статеві губи з оточуючими їх тканинами зморщуються і наближаю­ться до промежини і ануса. Інволюція вульви закінчується до 5-6-го дня. Відновлюється тонус стінок піхви, заживають тріщини і розриви.

Функція молочних залоз після родів досягає найбільшого розвитку. Уже в період вагітності, під впливом естрогенів, формуються молочні протоки, під дією прогестерону відбувається проліферація залозистої тканини. Продукція молозива починається з 2-ї половини вагітності, але висока концентрація естрогенів пригнічує підвищення вмісту ПРЛ у тка­нині молочної залози і попереджує виробку молока. Коли припиняється гормональна функція плаценти, починається дія ПРЛ, який стимулює альвеоли до секреції молока, і з цим зв'язано підсилене надходження крові до молочної залози (нагрубання) на 3-4-й день післяродового періо­ду, що є підготовчим актом у лактації. Функція молочних залоз у значній мірі залежить від рефлекторних впливів, які мають зв'язок з актом смоктання. Смоктання сприяє інволюції матки, бо підсилює її скоротливу здатність рефлекторним (через симпатичну нервову систему) і гормо­нальним (під дією окситоцину) шляхами. Загальний стан породіллі при фізіологічному перебігу післяродового періоду не має виражених клінічних змін. Температура тіла, частість пульсу і дихання у тварин після родів прогресивно знижуються, набува­ючи фізіологічних параметрів.

8. Видові особливості перебігу післяродового періоду

У корів зразу після відокремлення посліду продовжуються дуже ак­тивні скорочення матки, (через кожні 3-5 хв.), а в наступні 3-4 дні — через 8 - 10 хв. Внаслідок скорочень м'язові волокна матки укорочуються, порожнина матки зменшується і вже через 2-3 год просвіт матки спадається, стикаючись карункулами. Скорочення матки зменшуються вже через 12-24 год і згасають до 48 год після пологів. Мінімальна скоротлива діяльність міометрію реєструється із 48 до 72 год після пологів. Цей період співпадає із формуванням у каналі шийки матки слизової пробки. На початку розрідження слизової пробки інтенсивність маткових скоро­чень збільшується і на 7-му добу спостерігаються ритмічні скорочення матки невеликої тривалості.

Із статевих органів виділяється кров'янистий слиз, який наприкінці доби набуває форми тяжа густої консистенції і рожевуватого кольору, і Таким чином, до кінця доби у каналі шийки матки закінчується формування слизової пробки. Вона щільно закриває цервікальний канал на і протязі 2-3 діб, після чого розплавляється і витікає. Спочатку вона червонувата (домішки еритроцитів), потім жовтувата (домішки лімфи). Утворення післяродової слизової пробки є сприятливою прогностичною ознакою нормального перебігу пуерперію, тому що вона огорожує порожнину матки від проникнення мікроорганізмів. Вона не формується у корів після затримки посліду, важких родів, при перехворюванні субінволю­цією матки і порушенні обміну речовин. Штучне видалення у корів післяродової слизової пробки, незважаючи на дотримання правил асеп­тики, приводить до подовження лохіального періоду і розвитку ендометриту

З 3-4-го дня відзначається помірне виділення густих лохій без запаху, кількість яких збільшується до 7- 8 -го дня, складаючи 1,5-2 л на добу, а консистенція, спочатку кашоподібна, стає рідшою. У наступні дні лохії виділяються в об'ємі близько 0,5 л. Забарвлення лохій змінюється від червоного до темно-червоного і коричневого на 7-8 дні, а потім — до світло-шоколадного. Це має зв'язок з кровотечею із карункулів, які під­даються розпаду. З 12-14-го дня лохії стають світлими і прозорими. До 14-16-го дня (12-17) виділення лохій припиняється, а канал шийки матки закривається.

При ректальному дослідженні на 2-3 дні після отелення матка знахо­диться у черевній порожнині, щільна, має потовщені стінки і горбкувату поверхню. На 4-5-й день матка за розміром нагадує 3-4-х місячну вагітність, її уже можна обвести рукою при ректальному дослідженні, добре скорочується. На 7-8-й день матка добре підтягується до тазової порожнини. Шийка матки набуває властиву їй форму; діаметр її складає 4-6 см, канал шийки матки відкритий на один палець. На 10-12-й дні матка зменшується до розміру 2-місячної вагітності, легко підтягується у тазову порожнину і таким чином стає легкодоступною для досліджен­ня. Стають доступними для дослідження і яєчники.

Паралельно з інволюцією матки змінюються карункули. Матка, маса якої складала у період отелення близько 9 кг, після 4-го дня післяродо­вого періоду зменшується до 3,5 кг, а після 7-го — до 2 кг; маса карункулів одночасно знижується від 200 до 30 г. До 10-12-го дня карункули майже повністю руйнуються. У результаті звуження і укорочення судин під час маткових скорочень зникають ніжки карункулів, порушується живлен­ня маси карункулів, вони розплавляються і відпадають. До 10-13-го дня висота карункула з ніжкою не перевищує 1,5 см, а до 20-го дня карун­кули, які ще залишилися, являють собою підвищення на поверхні матки не більше 0,5 см.

На 17-20-й день настає повна ретракція матки, котра встановлює­ться за її локалізацією у тазовій порожнині і набуванням прегравідної величини. До цього часу поновлюється покривний і залозистий епітелій шийки, тіла, рогів матки і яйцепроводів. Повна регенерація ендометрію закінчується після 30 днів.

Ендокринна функція жовтого тіла вагітності припиняється у перші 2-3 дні після народження плода. Воно пальпується трансректально до 10-15-го дня і має вигляд невеликого щільного утворення. Лютеїнові клітини піддаються лізису, а до 17-20-го дня паренхіма жовтого тіла заміщується сполучною тканиною. На 18-20-й дні в яєчнику можна знайти фолікул.

Таким чином, тривалість післяродового періоду у корів становить 18-25 днів. У ці самі строки інколи виявляється перша стадія збудження статевого циклу і можливе запліднення. Проте перший статевий цикл може бути ановуляторним або проходить з овуляцією без виразних проявів тічки і статевої охоти. Найчастіше відновлення статевої цикліч­ності у корів молочних порід настає через 5-7 тижнів і ще пізніше у корів м'ясних порід. Саме такий період необхідний для створення умов для запліднення у статевих органах корів. Від повноцінності перебігу інво­люційних процесів статевих органів залежить настання запліднення і пе­ребіг вагітності.

У кобили контури живота відновлюються в основному протягом пер­шої доби. Набряк вульви зникає через 2 тижні. Вже на 2-у добу об'єм матки зменшується вдвоє. Лохії темно-червоного кольору з коричневим відтінком виділяються у незначній кількості 5-9 днів після вижереблення. Матка досягає величини невагітної до 20-го дня, проте інволюція статевих органів закінчується, головним чином, до 12-го дня, а стадія збудження статевого циклу виявляється вже на 7-12-й день. В цей час верхній шар ендометрію відновлюється, хоча залозисті субепітеліальні зони ще дуже інфільтровані лейкоцитами. Таким чином, вагітність у кобил не перешкоджає росту фолікула, котрий дозріває в іншому, вільному від жовтого тіла вагітності яєчнику. Але запліднення не завжди настає у пер­ший статевий цикл з причини недостатньої підготовки ендометрію.

 У кіз і овець лохіальний період триває 7- 10 днів. Інволюція статевих органів — 20-21 днів. Регресія жовтих тіл проходить повільно і закін­чується до 41-го дня після окоту. Статеві цикли відновлюються частіше у період наступного статевого сезону (серпень-січень).

У свиней лохіальний період продовжується до 5 днів, рідше — до 8. Лохії спочатку червоні, потім стають буруватими, жовтуватими і прозорими. Інволюція статевих органів закінчується наприкінці 2-го, максимум — U 3-го тижня. Жовті тіла в яєчниках швидко зменшуються і з 9-го дня вони виявляються лише на розрізі, а не на поверхні яєчника. Вже на 2-й день після опоросу в яєчниках є фолікули діаметром 5 мм і більше, але вони зменшуються, тому, що у свині ПРЛ гальмує розвиток фолікулів. На 16-20-й день після родів концентрація ПРЛ досягає найбільшої величини, після чого різко зменшується. Це призводить до швидкого підвищення концентрації естрогенів, через що на 18-24-й день виникає діарея, яка триває 1-2 дні. У перші дві доби температура тіла становить 39,0-39,3°С, а в наступні — у межах 38,0-39,0 °С.

У сук протягом 14-27-ми днів, а у кішок протягом 10-21 днів у за­лежності від конституції тварини, числа і величини плодів, виділяються бурувато-зеленуваті лохії, які не мають запаху, містять маленькі фрагмен­ти тканин і крові. Кількість лохіальних витікань прогресивно знижується, починаючи з 2-го тижня післяродового періоду. Змінюється і їх якість: вони стають слизеподібними і все світлішими. Інволюція матки закінчу­ється протягом 10-15 днів. У перші 3-6 днів після родів можливе незнач­не підвищення температури тіла (до 39,4 ˚С у кішок і до 39,6 °С у сук).

9. Вплив зовнішніх факторів на перебіг післяродового періоду

Темп інволюційних процесів може залежати від ряду причин: загального стану, віку породіллі, особливостей перебігу вагітності і родів.  При багатоплідній вагітності, крупноплідді і слабкості родової діяль­ності, насильному і грубому витяганні плода, а також в ослаблених тварин інволюційні процеси уповільнюються.

Інволюційні процеси мають значно швидший перебіг у тварин, яким надають активний моціон починаючи з 3-4-го дня після родів. Моціон активізує обмінні процеси в організмі і підвищує нервово-м'язовий то­нус організму і матки.

Нормальний перебіг післяродового періоду можливий тільки при достатньому рівні годівлі за перетравним протеїном, цукрами, кальцієм, фосфором, каротином, причому не тільки після родів, але і в період вагітності. Є дані, що недостатній вміст каротину в крові корів у сухо­стійному і післяпологовому періодах у значній мірі сприяє розладам скоротливої функції міометрію, уповільненій інволюції статевих органів і приводить до виникнення запальних процесів у матці.Сприятливо впливає на інволюцію статевих органів спілкування з самцем-пробником, яке потрібно забезпечити з 3-4-го дня після родів.Існує залежність перебігу інволюційних процесів від продуктивності корів і від тривалості сухостійного періоду: негативно впливає не тільки короткий (менше 30 днів) але і довгий (більше 120 днів) сухостійний період. При високій молочній продуктивності темп інволюції знижу­ється.

10. Ведення післяродового періоду

Важливість післяродового періоду для репродуктивного життя тва­рин полягає у тому, що він знаменує перехід від вагітності і народження плода до лактації і підготовки до нового плодоношення. У цей час організм породіллі має знижену резистентність і потребує особливого режиму утримання і годівлі, котрий сприяє повноцінній інволюції ста­тевих органів, високому рівню лактації і Велику увагу звертають на дотримання чистоти у приміщенні і стійлі, забезпечення сухою рясною солом'яною підстилкою. Необхідно потурбу­ватися, щоб у родильному відділенні було тепло і без протягів, своєчасно прибиралася підлога від маткових виділень, регулярно видалявся навоз і проводилася дезинфекція стійла перед постановкою іншої тварини. Протягом лохіального періоду рекомендується щоденне обмивання і зро­шення вульви, промежини і кореня хвоста розчинами фурациліну або хлораміну Б.

Через 12-24 год після важких або затяжних родів сук і кішок дослі­джують, застосовуючи методи пальпації, рентгенографії або УЗД для виключення затримки плода чи посліду. Також потрібно провірити мо­локо за кольором, консистенцією і якістю. Купати їх можна з 3-го дня після родів у слабкому розчині марганцевокислого калію. Необхідно пам'ятати, що занесення інфекції у статеві шляхи породіллі може привести до розвитку післяродових запальних і навіть септичних про­цесів. У перші дні після родів тварини потребують ощадливого режиму годівлі (сіно, висівки, дерть). Соковиті корми вводять поступово. Не­обхідно запобігати перекорму, щоб не викликати захворювань шлунково – кишкового тракту через непристосованість кишечника до нових умов. З 3 – 4 дня після родів тваринам надають активний моціон. Підсисну робочу кобилу можна використовувати на легких роботах разом з лошам або окремо через 15 днів після вижереблення.