План

1.     Асфіксія новонароджених.

2.     Гіпотрофія і гіпертрофія новонароджених.

3.     Гіпотермія новонароджених.

Література

1. Л.6, с 308 – 323
2. Л. 1, с 272 - 273

1. Асфіксія новонароджених.

Асфіксія новонароджених (asphyxia neonatorum) — патологічний стан, який виникає при припиненні або зменшенні надходження кисню і надмірному накопиченні у крові вуглекислоти, розвитку ацидозу.

Такий стан у новонародженого характеризується відсутністю дихан­ня або нерегулярним, судорожним поверхневим диханням при наяв­ності серцевої діяльності. Асфіксія є основною причиною загибелі плода і мертвонародженості при важких пологах (4 % у молочних корів і від 4 до 8 % у м'ясних), а також при тривалих слабких пологах (4 % у мо­лочному і м'ясному скотарстві). Наслідком важкої форми асфіксії мо­жуть бути нервові ускладнення.

Треба пам'ятати, що кровопостачання плода організовано за принци­пом надходження найбільш насиченої киснем крові до двох пріоритет­них органів: мозку і серця (P. Luet, 1993).

При асфіксії кровообіг плода адаптується для захисту життєво важ­ливих органів. Реакція плода на часткове зменшення кисню зовсім інша, ніж реакція дорослого організму. У дорослого синдром асфіксії викликає гіпервентиляцію і загальне збільшення надходження крові до всіх ділянок тіла завдяки тахікардії. У плода кров швидко перерозподіляється на користь пріоритетних органів: серця і мозку, у результаті чого настає загальне зниження серцевого об'єму, брадикардія, що дозволяє еконо­мити кисень. Таким чином, плід і новонароджений краще адаптовані до втрати кисню, чому сприяє анаеробний метаболізм, який здійснюєть­ся шляхом гліколізу. Основним енергетичним матеріалом для гліколізу є глікоген, велика кількість якого міститься у шлуночках серця. Ацидоз стає все тяжчим у міру того, наскільки пригнічується гліколіз. За цих умов серце дуже швидко витрачає глікоген і відчуває «нестачу пально­го»; якщо його роботу стимулюють шляхом призначення кардіотоніків, то ситуація тільки швидше ускладнюється.

Навпаки, компенсуючи ацидоз шляхом призначення ін'єкцій лужних речовин, можна полегшити серцеву діяльність.

Енергетичним субстратом головного мозку є глюкоза, яка надходить з крові. Таким чином, перерозподіл циркулюючої крові на пріорететні органи, служить не тільки для їх постачання киснем і глюкозою, але й для евакуації продуктів анаеробного метаболізму.

Причини:

у період вагітності:

— порушення матково-плацентарного кровообігу при скороченнях вагітної матки, котрі є максимальними наприкінці першої і у середині останньої третини вагітності. Починаючи з 90-го дня вагітності матка у корови скорочується через кожні 60-90 хв. протягом 8-10 хв. У такі періоди об'єм крові у матці зменшується на 16 % і відповідно знижує­ться надходження кисню до плода;

— часткове відшарування плаценти;

— захворювання і патологічний стан організму матері (пороки сер­ця, анемія, гарячка, токсикоз вагітності, плацентарна недостатність, за­гроза переривання вагітності, утробна інфекція, велике фізичне наван­таження)

— зменшення плацентарного об'єму крові може бути результатом призначення окситоцину, ксилазину та інших медикаментів у період пологів. — ранній початок скорочень матки (за 36-48 год) перед настанням пологів. Клінічно вони не проявляються, але викликають гіпоксію, ви­черпують запаси глікогену у серці плода і він народжується умираючим або спостерігаються випадки мертвонародження;

— тривалі і слабкі пологи виявляються анемічністю плода;

— перекручування пуповини;

— защемлення, розрив пуповини буває частіше при тазовій передлозі;

—( випадкові натягування пуповини при наданні родопомочі можуть викликати закриття пупкових артерій, тому що фізіологічним стимулом для стуляння і облітерації цих судин є розтягування пуповини, після яких поздовжні м'язові волокна скорочуються, потовщуються і закривають просвіт судини;

— здавлювання голови і грудної клітки плода при його виведенні;

— виникнення у плода дихальних рухів і аспірація плодових вод.

Симптоми асфіксії:

1. Ранні симптоми-передвісники, що вказують на гіпоксію або на можливість її розвитку можна спостерігати ще перед вклинюванням теля­ти у просвіт таза як у матері, так і у плода.

у корови:

— передчасні пологи;

— слабка пологова діяльність;

— недостатня підготовка «родового таза»;

— звуження вульви;

— скручування матки;

— забруднення плодових вод меконієм;

— плацентит;

— народження близнюків;

— призначення транквілізаторів. у теляти:

— енофтальм (глибоке западання очей в орбіти), який виявляють шляхом пальпації;

— пожвавлення або апатія;

— задня передлога із затисненням пупкового канатика.

2. Коли теля уже добре врізалось у тазову порожнину і його мордочка показалась з вульви, звертають увагу на колір слизових оболонок і м'я­зовий тонус язика плода.

Рожевий колір слизових притаманний здоровому теляті. Синій — свідчить про гіпоксію, а білий — про асфіксію, анемію і шок. Язик здорового теляти скорочується помірно, але має добрий тонус. Підвищений тонус, сильні скорочення-контракції є ознаками гіпоксії, а м'якість язика і відсутність його тонусу — ознаками асфіксії.

3. Після народження симптоми асфіксії у телят виявляються пору­шенням м'язового тонусу, дихання, серцевої діяльності, нервової системи,

М'язовий тонус

М'язи новонародженого тверді, знаходяться у тонусі. Зразу після народження теля підіймає, а за хвилину вже нормально тримає голову. Теля, що народилося у стані гіпоксії, залишається розпростертим. Мо­мент, коли теля  піднімає голову, свідчить про покращення його стану. Піднімати голову теляті до цього не тільки даремно, але й шкідливо, У випадку, коли тонус відсутній і м'язи подібні на дотик до ганчір'яної ляльки, мова йде про серйозний ступінь асфіксії.

Дихання

Перший вдих після народження глибокий, важкий, часто шумний. Він настає вслід за апное (відсутністю дихання), котре може тривати до 1 хв: за цей час організм переходить від стану морського дог стану назем­ного ссавця. Після цього дихання стає регулярним у кількості 30 дихаль­них рухів на хвилину і має нормальну амплітуду.

Якщо ж перший вдих після апное не настає, а серце продовжує битися, то асфіксія розвивається дуже інтенсивно.

Про гіпоксію свідчать нижчий норми ритм, нерегулярність і слабкг амплітуда дихання.

У випадку, коли опір легеневих судин не був повністю знятим спостерігають синдром легеневої гіпертензії: важке дихання зі слабкок амплітудою і стогоном при видиханні. При цьому яремні вени роздуті, напружені.

Серцева діяльність

Серцеві скорочення у здорового теляти після народження швидко набувають регулярного ритму: 120 на хвилину. У теляти, яке народило­ся у стані асфіксії, частота серцевих скорочень дуже сповільнена — 20-30 на хвилину, що є нормальною .ознакою пристосування організму до стану гіпоксії.

Нервові розлади

Нормальне теля народжується у бадьорому стані і відкриває очі зразу після того, як голова проходить через вульву. Стан нервових центрів від народження визначають за наявністю двох рефлексів: рефлексу слизових і рефлексу положення тіла. Перший полягає у тому, що при подразненні слизу слизової оболонки соломинкою, добре розвинене теля реагує стру­шуванням головою і кашлем. Другий проявляється підтягуванням кінцівки у відповідь на її натискування.

Гіпоксія мозку може проявлятися різними ознаками: закриті повіки, ністагм (тремтіння очей), опістотонус (судорожні пози), відтягування очних яблук, спазми.

4. Пізні симптоми гіпоксії.

У випадку, коли організм теляти не може самостійно компенсувати гіпоксію, то незважаючи на те, що тварина видавалася здоровою при народженні, незабаром виявляються різні одиночні або асоційовані симптоми, які свідчать про метаболічний ацидоз або про порушення нервової системи:

— відсутність смоктального рефлексу;

— адинамія;

— гіпотермія: нормальна температура у теляти через 4-5 год після народження — 38,8 °С, тоді як при серйозній гіпоксії вона може знижу­ватися до 34 °С.

— анемія;

— зниження рН до 6,9 (у нормі при народженні рН — 7,3, а через 12 год - 7,2).

Гіпоксія з анемією виявляється через 3-6 год після народження адинамією, легкою гіпотермією, блідістю слизових (краще оцінювати за станом слизової очей), утрудненим диханням, а інколи ознаками гіпоксії мозку з похитуванням головою.

Гіпоксія з гіпометаболізмом виявляється через 12 год після народжен­ня адинамією, анорексією, цианозом слизових і гіпотермією (мордочка холодна, але теля не тремтить). Температура 34 °С і нижче свідчить про настання смерті; 35 °С у віці 2 год може бути відновлюваною, але у віці 12 год є смертельною. Хорошою у прогностичному плані є температура 36 °С. Одночасно спостерігають атонію травної трубки: сичуг блокований і здувається, коли теля напувають силоміць.

Синдром тахікардії і утрудненого дихання (диспное) проявляється приблизно через 24 год після народження і призводить до одужання або ж до загибелі через наступні 24 год. Теля має утруднене дихання (120 на хв), тахікардію (180 уд/хв), збуджене, почуває себе дискомфорт­но, зморщуючи мордочку. Такті стан розвивається при некомпенсованій гіпоксії, поєднаній з дефіцитом вітамінів і мікроелементів.

Ускладнення гіпоксії

Спостерігаються у перші дні життя у вигляді відсутності смокталь­ного рефлексу, затримки розвитку.

Діагностика гіпоксії

Точна діагностика гіпоксії і оцінка її ступеня можливі тільки після народження. Одначе уже в період пологів можна оцінювати стан плода і обирати оптимальну стратегію для забезпечення його виживання.

Перед народженням сукупність таких симптомів, як забруднення пло­дових вод  дозволяють передбачати те, що теля не зможе перенести акушерські маніпуляції і потребує якомога швидшого витягу­вання. Наявність крові у плодових водах дає підставу гадати про анемію плода і потребує негайної родопомочі.

У період пологів можна спостерігати такі ознаки розвитку гіпоксії:

спочатку наростає цианоз слизових, потім все сильніше скорочується язик і, нарешті, зупиняється. Це вказує на те, що ситуація дуже складна.

 — цианоз слизових з нормальним м'язовим тонусом — легка гіпоксія;

— цианоз з відсутністю м'язового тонусу — тяжка гіпоксія;

— бліді слизові з повною втратою м'язового тонусу — гіпоксія і шок (теляті загрожує швидка загибель).

Після народження зустрічаються різні ситуації:

— серце не б'ється, м'язовий тонус відсутній — теля мертве;

— серце б'ється, дихальні рухи відсутні (при наявності симптомів гіпоксії думають про враження центру продовгуватого мозку; при від­сутності симптомів гіпоксії, і наявності сильної захисної реакції у теляти у вигляді характерних рухів із різким розслабленням тазових кінцівок, можна гадати, що гальмування мозковим центром дихання у фетальний період не було зняте після пологів).

— серце б'ється, теля дихає, але реєструють різні ступені гіпоксії. Для їх оцінки краще користуватися шкалою Ангара.

Надання допомоги новонародженим у стані асфіксії.

Асфіксію плода при народженні можна попередити, добре знаючи перебіг родів і майстерно володіючи прийомами родопомочі. Перш за все, треба уміти визначити ступінь підготовки до родів, звертаючи увагу на наявність порушень тривалості стадій родів, які передують виведенню плода, і розходжень часу і ступеня розкриття каналу шийки матки. На­приклад, у корови народженню плода передують спочатку у середньому протягом 1,5 год перейми тривалістю до 1 хв. з інтервалом 6—7 хв, потім протягом 1,5 год майже безперервні перейми і потуги, коли топтання тварини чергується з ляганням і вставанням, після чого настає півтораго­динний період, коли виходить алантоїс, підсилюються пологові сили, показуються передлеглі члени плода, розривається амніон і виводиться теля. При цьому за 5-9 год до народження плода шийка матки відкри­вається на 2-3 пальці (2-8 см), за 2-8 год — на ширину долоні (8-12 см),а за 1-5 год — на ширину передпліччя (12-26 см). Якщо тривалість, різних стадій подовжується, необхідно провести акушерське дослідження  і встановити його причину.

Треба контролювати відношення об'єму плода до об'єму пологових шляхів: якщо потягування за одну кінцівку призводить до відставання другої, то це значить, що лопатки не входять у таз корови.

При затримці народження плода з різних причин треба надати рододопомогу якомога швидше.

Послідовність лікарських призначень повинна бути такою:

1. Евакуація фетальної рідини з верхніх дихальних шляхів рукою, тканиною, шляхом відсмоктування або підвішування плода за задні кінцівки чи перегинання головою вниз через коліно на 30-60 с і звіль­нення у цей час рота і носа від слизу (при виконанні цієї маніпуляції телят можна струшувати, а козенят і ягнят — розкручувати розпрямленою ру­кою). Розтирають полотенцем тіло, сприскують холодною водою або прикладають лід до голови і грудей.

2. Стимуляція дихального центру продовгуватого мозку шляхом не­гайного призначення дихальних аналептиків (відновлювачів): п/ш, в/в 5 мл 1%  доксапраму (краще крапельне) або респіро французького виробництва — назально або сублінгвально (під язик). Ці ін'єкції у разі відсутності успіху повторюють через 30с. Використовують підшкірно або в/в 1 %-ний розчин лобеліну гідрохлориду у дозі теляті і лошаті 2 мл, цуценяті і кошеняті — 0,2-0,5 мл або в/в, або в/м — цитітон у таких же дозах. Якщо появляються дихальні рухи, можна стимулювати їх наша­тирним спиртом, для чого просочений ним тампон підносять до носа. У випадку різкого пригнічення дихального центру показано введення у пупкову артерію маленьким тваринам 2-5 мл 10 %-ного розчину каль­цію глюконату або 1-2 мл кальцію хлориду.

3. Опускають новонародженого на землю і кладуть на правий бік.

4. Проводять штучне дихання: регулярно натискують рукою у ділянці грудної стінки приблизно протягом 3 с з таким же інтервалом, під час якого можна вводити повітря через ніздрю шляхом вдування, або зі спеціального апарата. Другу ніздрю і рот при цьому треба закрити. Штуч­не дихання продовжують, поки б'ється серце. Маленьким тваринам ча­стіше виконують розгинання і згинання грудних кінцівок з натискуванням на грудну клітку, які чергують з рухами грудної клітки шляхом захоплю­вання пальцями реберної дуги і розширення грудної клітки разом з ви­тягуванням язика з ротової порожнини (вдих), і стискування грудної клітки і опускання язика (видих).

5. Боротьба протії ацидозу (1,4 %-ний розчин бікарбонату натрію 500,0 або 5 %-ний у дозі 50 мл через молочний катетер у пупкову вену).

6. Зняття опору легеневих судин: киснетерапія або тілазолін (а-2-адре-нолітик, що знімає легеневу гіпертензію) в/в 0,5-1 мг/кг.

7. При анемії переливають материнську кров у дозі 1 л.

8. Забезпечення енергією нервової тканини (5 %-ний розчин глюкози 250-500 мл в/в).

9. Полегшити збагачення киснем головного мозку (мозкові окснгенатори а-блокатори нісерголін, ін'терголон, вінкамін (Франція) 5 мл в/в або в/м при народженні, а потім через годину 1 мл в/м, канділат). При гіпоксії деякі зони головного мозку можуть бути «дезактивовані» іше­мією без руйнувань. Наприклад, при враженні смоктального центру. Ці зони можна активувати названими препаратами завдяки їх здатності до вибіркової дії, перерозподіляти кров саме у зони ішемії і стимулювати використання кисню і глюкози клітинами мозку.

10. Боротьба з гіпотермією.

11. Своєчасне напування молозивом у дозі 40 мл/кг маси тіла (дає необхідну енергію, тепло, імуноглобуліни).

2. Гіпотрофія і гіпертрофія новонароджених

Гіпотрофія новонароджених (hypotrophya neonatorum) — порушення росту і розвитку плода як результат недостатнього живлення в утробний період розвитку.

Зустрічається вроджена і набута гіпотрофія новонароджених.

Розрізняють також функціональну (відсутність рефлексу руху про­тягом 60 хв. і більше та ссання протягом 70 хв. і більше після народження теляти) і морфофункціональну гіпотрофію новонароджених телят (ознаки морфологічної незрілості та порушення рефлексів руху і ссання), які реєструються відповідно у 34 % і у 63 % випадків.

Гіпотрофія у телят є однією з основних причин, що знижують життєздатність новонароджених. Телята-гіпотрофіки погано розвиваються, мають низький приріст маси тіла, масово перехворюють у перші дні після народження діареями, а потім респіраторними захворюваннями зі знач­ним відходом.

Причини:

— аліментарно-дефіцитні (недостатність раціону вагітних корів за загальною поживністю, перетравним протеїном, цукрами, вітамінами макро- і мікроелементами), а також використання кормів низької якості;

— гінекологічні та метаболічні хвороби матері;

— плацентарна недостатність. За даними Є. Є. Костишина із співавто­рами (2002), аномалії плацентації, що виявляються зменшенням кількості котиледонів, змінами порядку і місця їх локалізації, викликають гіпотро­фію плода зі зниженням маси тіла до 15-18 кг з клінічними ознаками гіпоксії;

— утробна інфекція.

Прогностичними показниками ймовірності формування гіпотрофії новонароджених телят є ознаки остеодистрофії, клінічні форми маститу у сухостійних корів та затримання посліду (Б. П. Івасенко, 1998).

Клінічні ознаки: низька маса тіла, запізнілий рефлекс вставання (більше години після народження), телята більше лежать, встають важко, голова опущена, тонус м'язів ослаблений. Шкіра сухувата, нееластична,, видимі слизові оболонки анемічні. Характерною ознакою є недорозвиненість зубної аркади (4 різці і менше, навколо яких на яснах знаходиться червона кайма). Апетит знижений, смоктальний рефлекс запізнюється зменшено виділення сичужного соку, низька активність травних ферментів, розлади травлення, діарея.

Розрізняють 3 стадії гіпотрофії:

Перша характеризується задовільним загальним станом тварин, значним зменшенням пружності шкіри і м'язів, меншою на 10-15 % від по­родних вимог масою тіла, незначним порушенням рефлексів руху і смоктання.

Друга стадія проявляється відставанням телят у масі на 20-25 %, майже повною відсутністю підшкірної жирової клітковини, зменшенням еластичності шкіри (шкіра легко збирається у складки), зниженням тем­ператури тіла на 0,5 °С, слабким проявом рухового і смоктального реф­лексів.

Третя стадія — характеризується зниженням маси на 30-50 %, відсутністю підшкірної жирової клітковини, зморшкуватістю шкіри, зменшенням температури тіла на 1-2 °С.

А. М. Стадник із співавторами (2002) встановили, що у крові гіпо­трофіків знижується кількість еритроцитів, лейкоцитів, зокрема лімфо­цитів, вмісту гемоглобіну, Са, Р, Co, Cu, Fe, Mn, загального білка, аль­бумінів, імуноглобулінів, сіаловнх кислот, гаптоглобіну, резервної лужності, глюкози, каротину, активності каталази, пероксидази, глютатіонпероксидази та підвищується рівень трансферину, церулоплазміну, малонового діальдегіду, лужної фосфатази. Знижується фагоци­тарна, лізоцимна та бактерицидна активність сироватки крові. Звичайно, такий рівень порушення обміну речовин, імунної недостатності у телят - гіпотрофіків є першопричиною виникнення неонатальних хвороб: імунодефіциту, диспепсії, рахіту, гіпопластичної анемії.

Рівень антенатального розвитку обумовлює різний ступінь зрілості імунної системи новонароджених. Телята - гіпотрофіки при народженні відрізняються комплексним імунодефіцитом, який виражається змен­шенням вмісту IgG) в крові (відіграє вирішальну роль у захисті проти інфекцій), слабкою здатністю до продукції імуноглобулінів, значним зниженням фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів і Т і В-системи імунітету, ослабленням антиоксидантного захисту, що зумов­лює різке зниження адаптаційних властивостей і енергії росту їх органі­зму. Значна частина колостральних імуноглобулінів у них не абсорбує­ться в кров, а виводиться з калом. Молозиво корів, що народили фізіологічне недорозвинених телят містить майже в два рази менше лейкоцитів, лімфоцитів і нейтрофілів та однакову кількість макрофагів, Т- і В-клітин, порівняно до молозива корів, які народили телят – нормо - трофіків. Більше половини загального білка молозива припадає на IgG), проте в молозиві корів, що народили гіпотрофіків, міститься на 36,6 % менше імуноглобулінів g1. Інформативним показником адаптації новона­роджених телят до нових умов зовнішнього середовища є рівень росту та розвитку організму. Телята-нормотрофіки за 90 днів вирощування збільшують масу тіла у середньому на 60,4 кг, а телята –гіпотрофіки — лише на 43,9 кг. Середньодобові прирости маси тіла складають відповідно 670 г і 489 г. Отже, компенсації дефіциту маси тіла у телят-гіпотрофіків протя­гом перших трьох місяців життя не відбувається (О. М. Дацьків, 2002).

Лікування: забезпечують тепло і належні гігієнічні умови; новонаро­джених телят добре розтирають, обігрівають попоною та інфрачервоними променями, частіше випувають молозиво, випоюють відвари на 1 %-ному розчині NaCI квітів ромашки, звіробою, кінського щавлю з додаванням вітаміну С 0,5 г, глюкози 10-20 г та суміші виявлених дефіцитних мікроелементів (Р. Й. Кравців, 1992), призначають препарати, що стиму­люють роботу шлунково-кишкового тракту: натуральний кінський шлун­ковий сік по 40 мл 2 рази на день, за 15-20 хв до напування молозивом,

Для профілактики дисбактеріозів рекомендують випоювати бовітокс, бактерін SL, сероколострин, ацидосрілін, біфідумбактерин. Паренте­рально — неспецифічний імуноглобулін, полівалентні гіперімунні сиро­ватки, сироватку здорових 2-4-міс. телят, а також по 0,5-1 мл урзовіту або тетравіту, комплекс водорозчинних вітамінів. Для профілактики та лікування гіпопластичної анемії до раціону телят треба додавати дефі­цитні мікроелементи, парентерально вводити броваферан- 100 двохразово по 10 мл разом із вітаміном В,з (100 мкг) та урзовіт у дозі 2,5 мл. Для профілактичної терапії рахіту перорально вводять відеїн 3 (150 МО/кг на добу), внутрішньовенне — фосфосан по 0,1-0,2 мл/кг один раз на 5 днів, кальцію глюконат або хлорид у 10 %-ному розчині по 15-20 мл 1 раз на 2 доби, тетравіт — 1 раз у тиждень. Телят підгодовують монокальцій-фосфатом по 10—20,0 на добу і проводять корекцію раціонів мікроеле­ментами: сульфатами Мn — 0,2 мг/кг, Сu — 0,15 мг/кг, Zn — 0,13 мг/кг і Co — 0,06 мг/кг (А. М. Стадник та інші, 2002).

Профілактика: усування недоліків годівлі тільних корів, дотриман­ня санітарних правил при осіменінні тварин.

Медикаментозна профілактика за методом В. П. Кошового полягає у використанні вагітним коровам суміші мікроелементів (кобальт, цинк, марганець, мідь, йод) і лимонної кислоти щоденно разом з кормом, концентратів ретинолу ацетату (вітаміну А) внутрішньо - черевинно у другу половину зимово-стійлового утримання, починаючи з 4-го міс. тільності,  а з 7-го міс.— ще й 1 %-ного олійного розчину синестролу внутрішньо-м'язово у дозі 1 мл (або 2 мл з 8-го міс.) і до пологів.             

За методикою кафедри акушерства, гінекології і біотехнології роз­множення тварин ХДЗВА життєздатність новонароджених телят можна  покращити шляхом призначення вагітним коровам тканинно-вітамін­них препаратів з інтервалом 10 днів, починаючи за 60 днів до пологів, В. С. Сапожков з цією метою рекомендує згодовувати коровам комп­лексний гепатотропннй і вітамінний препарат діпровіт (в 1 г вітаміну А — 25 тис. 10, В, — 20 мг, Вз— 25 мг, С — 100 мг і діпромоній 100 мг) або гепатотропний препарат ліпамід в 2 періоди (з 215-225 по 245-255 дні і з 270-275 дня вагітності до 7-10 дня після родів).

Гіпертрофія новонароджених — перерозвиненість плода. Зустріча­ється у телят при хорошій годівлі тільних корів.

Телята народжуються великими, але фізіологічне незрілими з причи­ни порушення системи мати-плацента-плід. У крові таких корів збіль­шується кількість гормонів, що виробляються наднирниками (кортизол). Проходячи через плаценту, вони активізують обмінні процеси у плода, але пригнічують розвиток його наднирників. У результаті велике теля народжується з недорозвиненими наднирниками і тому погано адапту­ється до нових умов після-утробного життя і гине.

Лікування: має бути направленим на відновлення функціональної недостатності, підвищення тонусу організму.

Вводять кров матері п/ш або в/м 2-3 рази через 3-5 днів по 1 мл/кг живої маси. П/ш гідролізат Л-103 або амінопептид-2 по 1,5 мл/кг двічі на добу протягом 3-4 днів. Використовують неспецифічний глобулін, натуральний або штучний шлунковий сік. Для покращення серцевої ді­яльності — в/в вводять 100-200 мл 20 %-ного розчину глюкози з 0,5 г аскорбінової кислоти.

3. Гіпотермія новонароджених

Новонароджений має незначні енергетичні запаси, які вичерпуються за кілька годин, особливо у разі затримки або давання недостатньої кількості материнського молозива. При перебуванні новонародженого до напування молозивом на холоді температура його тіла знижується і розвивається гіпотермія. Сприяють гіпотермії стан гіпоксії новонаро­дженого (після ускладнених пологів), відсутність облизування роділ­лею, слабкість і перебування на холоді або на холодному вітрі.

В нормі через кілька годин ректальна температура у теляти встанов­люється між 38,8-39,2 °С. Цe залежить від температури повітря, актив­ності самого новонародженого, його облизування і прийому молозива. Тремтіння свідчить про боротьбу організму з холодом, завдяки чому мінімальна температура стабілізується на рівні 38,3 °С. Нижча темпе­ратура тіла вказує на нездатність організму компенсувати втрати тепла і розвиток гіпотермії. Стан гіпотермії може бути оборотним, якщо тва­рину помістити у тепле місце. При зниженні температури тіла до 36 °С і нижче ситуація стає необоротною і призводить до смерті теляти.

Попередження гіпотермії полягає в оволодінні правилами ведення пологів, головним чином, у проведенні 2 заходів:

1. Випоювання 1-2 л молозива не пізніше 2 год після народження.

2. Попередження зниження температури нижче — 10 °С і протягів на рівні тіла новонародженого.

У випадку переохолодження теля слід покласти на рясну солом'яну підстилку і укрити теплим укривалом на 8-12 год, після чого дати молозиво. Можна також використовувати інфрачервону лампу або обігрівач.