План

1.      Утримання самців – плідників.

2.      Використання самців плідників.

Література

1.      Л 7, с 35 – 55

2.      Л 1, с 39 - 45

1. Утримання плідників

Приміщення для утримання плідників мають бути су­хими, світлими, з доброю вентиляцією, з дерев'яними під­логами.

Бугаїв-плідників утримують у стійлах, відокремлених одне від одного роздільниками, або в денниках. Стійла обладнують 2,5 м завдовжки і 1,8—2 м завширшки. Над стійлом вішають дощечку з позначенням клички, породи, року народження, походження і живої ваги бугая.

У денниках бугаїв утримують звичайно без прив'язі, а в разі потреби вивести бугая з денника фіксують його голову біля зовнішньої годівниці під час годівлі спеціаль­ним пристроєм, а потім беруть за носове кільце.

У стійлах бугаїв прив'язують за нашийник з грубого ременю або за допомогою звичайної ланцюгової прив'язі.

У носову перегородку   кожному бугаєві вставляють у молодому віці металеве кільце. Виводячи бугая з стійла, в кільце просувають кінець спеціальної палиці-водила. Смирних бугаїв виводять за допомогою однієї або двох вірьовок прив’язаних до нашийника. Щоб кільце не заважало поїданню корму, його підв'язують ременем до рогів. У теплу пору бугаїв слід утримувати в літніх таборах під навісами. У приміщенні для бугаїв не повинно бути протягів, особливо небезпечні вони взимку. Холодний вітер, що дме зі щілин дверей, часто буває причиною ревматичних захворювань кінцівок.

Бугаїв слід щодня чистити щітками і підмивати забруднені місця теплою водою. Особливо старанно слід стежити за чистотою статевих органів. (Довге волосся на препуції звичайно не підрізують і тільки в разі потреби підстригають наполовину, оскільки кінці коротко підрізаного волосся можуть поранити статевий член під час садки.    

Влітку, а якщо є тепле душове приміщення, і взимку  бугаїв треба щодня купати під душем. Влітку для цього  можна використати водойму з не дуже крутими берегами.

Ратиці слід очищати від бруду і гною і два-три рази на рік підрізувати. Не слід забувати, що навіть незначне захворювання ратиць може надовго вивести бугая з ладу. Особливу увагу слід приділити правильній організації моціону бугаїв-плідників. Кращий вид моціону влітку — утримання на пасовищах, якщо можливо — цілодобове. На випадок спеки або дощу на пасовищах повинні бути спеціальні навіси (або високі дерева). Бугаїв утримують на пасовищі поодинці або групами. Групи слід комплек­тувати з тварин, які не б'ються одна з одною.

Щоб запобігти бійкам, а також щоб бугаї не стрибали один на одного, у перші дні прогулянок можна підвішу­вати до носових кілець гирі вагою 3—5 кг. Після того як бугаї звикнуть один до одного, гирі знімають. Іноді на станції штучного осіменіння застосовують для групового моціону бугаїв вигульні круги. Для найцінніших бугаїв-плідників улаштовують спе­ціальні вигульні ділянки площею 700 м2 на кожного бу­гая, обнесені досить міцними дерев'яними огорожами.

На вигулах є навіси з годівницями й автонапу­валками. Форма кожної ділянки повинна бути витягнута в довжину; на таких ділянках бугаї більше перебувають в русі, ніж на квадратних. Огорожі слід робити із залізо­бетону, протягши вздовж них дріт, приєднаний до “електропастуха”, щоб бугаї не ламали огорожу. Звичайно бугаї досить швидко освоюються з електропастухом і не нама­гаються наблизитися до дроту, по якому йде переривчас­тий струм високої напруги.

На великих станціях штучного осіменіння для моціону бугаїв застосовують механічні водила, що приводяться в дію електромоторами. Бугаїв прикріплюють за носові кільця до рухомого нескінченного ланцюга. Та­ким способом проводять водночас до 20 бугаїв.

Добрим способом моціону є щоденна робота бугаїв у запряжці протягом  2—3 год. Бугай може возити вантажі (корми, гній, воду та ін.) вагою до 500—600 кг по добрій дорозі. До воза можна прив'язувати з допомогою довгої колоди двох-чотирьох інших бугаїв і таким спосо­бом організувати моціон відразу для кількох плідників. Однак застосовувати цей спосіб на великих станціях не завжди зручно.

Бугаям потрібно забезпечувати моціон не менш ніж 3—4 год на день як влітку, так і взимку, за винятком днів з дощами, снігопадами, сильними вітрами і морозами. На обгороджених ділянках бугаїв можна утримувати ціли­ми днями (влітку).

Якщо бугаї-плідники протягом довгого часу не корис­тувались моціоном, слід привчати їх до роботи, прогуля­нок та інших способів моціону, які потребують значного напруження організму, обережно, поступово збільшуючи навантаження.

 На станціях штучного осіменіння треба суворо додер­жуватися встановленого розпорядку дня: його порушення призводять до погіршення статевої активності бугаїв та зниження якості сперми.

Слід враховувати також, що брати сперму від плідни­ків можна тільки через 2 год після годівлі та напування їх. Орієнтовний розпорядок дня догляду за бугаями - плідниками наводиться нижче.

Баранів-плідників слід тримати в теплу пору на пасовищі цілу добу, за винятком найжаркіших годин.

Взимку в добру погоду баранів слід виганяти на баз на цілий день. Баранів-плідників, призначених для використання на  станціях і пунктах штучного осіменіння, цілий рік утримують окремою групою під наглядом досвідченого чабана. Приміщення для баранів-плідників розгороджують переносними щитами на клітки для групового або індивідуального утримання. Регулярно підрізують ратиці і підстригають шерсть біля очей.   Ветеринарно-діагностичні щеплення і протикоростяне купання провадять не пізніш як за 1,5 місяця до початку   осіменіння.

Жеребців-плідників утримують у світлих і сухих денниках площею 16—18 м² і не менш ніж 3,5 м заввишки. Підлогу в денниках краще робити глинобитною. Прив'язувати жеребців у денниках не слід.

У теплу пору року жеребців більшу частину доби утримують в окремих огороджених левадах, вкритих зеленою  травою, площею не менш ніж 15x15 м. У жарку пору дня  жеребців заганяють у денники. Взимку жеребців випускають у левади  або  варки  не  менш  ніж на  3—4  год щодня.

Жеребців треба чистити два рази на день (вранці й увечері). При кожному чищенні гриву і хвіст розчісують гребенем, копита очищають від гною, мошонку і препуцій обмивають теплою водою з милом і витирають рушником. Через кожний місяць розчищають копита копитним ножем.

Влітку жеребців купають протягом 10—15 хв або обмивають водою з відра. Не слід купати жеребців після садки або роботи. )

Верховим і рисистим жеребцям ранками і вечорами дають прогулянку по 50—60 хв легкою риссю. Жеребців - ваговозів протягом 3—4 год на день використовують для перевезення вантажів середньої важкості. Тривалі переїзди і важкі роботи не допускаються.

Кнурів-плідників утримують в одиночних станках з суцільними перегородками. Поряд з станком для кнура не слід утримувати свиноматок: це викликає у кнура часте статеве збудження, що може призвести до она­нізму.

Приміщення повинно бути сухим, світлим і чистим, підлога тепла. Площа станка 8—9 м².

Для кнурів потрібний щоденний моціон у вигляді про­гулянки два рази на день) на пасовище або прогону спо­кійним кроком на відстань 1—1,5 км (в обидва кінці). Тривалість прогулянок — від 1 до 4 год на день, залежно від погоди.

Влітку кнурів утримують в окремих загонах з навіса­ми, що захищають від сонця і дощу, й обов'язково вига­няють на пасовище з доброю травою, краще якогось виду бобових. Влітку потрібно щодня купати або мити кнурів, а взимку — чистити. Треба регулярно підрізувати відрослі ратиці, а вінчик ратиць змазувати вазеліном один раз на два тижні.

Статева зрілість і вік першого спаровування плідників

Основною ознакою настання статевої зрілості у самців є утворення у сім'яниках сперміїв, здатних запліднювати яйцеклітини. Сформовані спермії з'являються у сім'яниках кнурців уже в 4-місячному віці, у баранців — у 5 мі­сяців, у бугайців — у 8—9 місяців.

Прояв статевих рефлексів спостерігається у ще більш ранньому віці. Уже у 5-місячному віці деякі бугайці ви­являють обіймальний рефлекс, стрибаючи на інших бич­ків і теличок.(Здатність до парування виявляється трохи пізніше — у 6—8 місяців.

Проте поява перших ознак статевого дозрівання аж ніяк не означає, що молодого самця можна використати для відтворення. У перших еякулятах самців виділяється дуже мало сперміїв, і зони, як правило, не досягають на цей час фізіологічної зрілості. Та найважливіше те, що ріст і загальний розвиток організму закінчується набага­то пізніше від настання статевої зрілості.

Раннє парування тварин, пов'язане з посиленою затра­тою енергії і пластичних речовин на вироблення статевих продуктів і спаровування, призводить до затримки росту і розвитку, до пригнічення дальшої статевої діяльності і тому не допускається. Лише з настанням так званої зрілості тіла, коли в основному завершується фор­мування організму, слід використовувати тварин для роз­множення. З  іншого боку, не рекомендується надто зволікати з першим паруванням самців, оскільки це може призвести до зниження сперміогенезу, онанізму й імпотенції.

Строки настання статевої зрілості і зрілості тіла зале­жать від виду тварин, породи, годівлі, утримання, а та­кож від кліматичних умов. У скороспілих порід статева зрілість настає раніше, ніж у пізньоспілих. Незадовільна годівля затримує як статеве дозрівання, так і загальне формування організму. Теплий клімат сприяє значно швидшому настанню статевої зрілості.

Визначаючи  вік першого парування, слід звертати увагу не стільки на вік, скільки на загальний розвиток тва­рини. Орієнтовний вік першого парування (або взяття сперми за допомогою штучної вагіни) молодих бугаїв симентальської, чорно-рябої, шортгорнської порід— 12— 13 місяців, червоної степової і білоголової української — 13—14 місяців.

Жеребчиків ваговозних порід слід спаровувати в пер­ший раз у 2—3-річному віці, рисистих і верхових порід — у 3—4 роки.

Вік першого парування баранів скороспілих (м'ясних) порід— 12—13 місяців, пізньоспілих порід (мериносів) — 13—15 місяців.

Кнурців пускають до парування у віці 10—12 місяців при досягненні ними живої ваги 150—180 кг.

Протягом перших 6—12 місяців після початку пару­вання молодих самців слід використовувати помірно, у два-три рази рідше, ніж дорослих тварин.

2. Використання самців плідників.

Основною ознакою настання статевої зрілості у самців є утворення у сім’яниках сперміїв, здатних запліднювати яйцеклітини. сформовані спермії з’являються у сім’яниках кнурів уже в 4-місячному віці, у баранів – 5 місяців, у бугайців – у 8-9 місяців.

Прояв статевих рефлексів спостерігається у ще більш ранньому віці. Уже у 5-місячному віці деякі бугайці виявляють обіймальний рефлекс, стрибаючи на інших бичків і теличок. Здатність до парування виявляється трохи пізніше – у 6-8 місяців. Проте поява перших ознак статевого дозрівання аж ніяк не означає, що молодого самця можна використати для відтворення. У перших еякулятах самців виділяється дуже мало сперміїв, і зони, як правило, не досягають на цей час фізіологічної зрілості. Та найважливіше те, що ріст і загальний розвиток організму закінчується набагато пізніше від настання статевої зрілості. Раннє парування тварин, пов’язане з посиленою затратою енергії і пластичних речовин на вироблення статевих продуктів і спарування, призводить до затримки росту і розвитку, до пригнічення дальшої статевої діяльності і тому не допускається. Лише з настанням так званої з р і л о с т і   т і л а, коли в основному завершується формування організму, слід використовувати тварин для розмноження.З другого боку, не рекомендується надто зволікати з першим паруванням самців, оскільки це може призвести до зниження спеобіогенезу, онанізму й імпотенції.

Строки наставання статевої зрілості і зрілості тіла залежать від виду тварин, породи, годівлі, утримання, а також від кліматичних умов. У скороспілих порід статева зрілість настає раніше, ніж пізньоспілих. Незадовільна годівля затримує як статеве дозрівання, так і загальне формування організму. Теплий клімат сприяє значно швидшому наставанню статевої зрілості. Визначаючи вік першого парування, слід звернути увагу не скільки на вік, скільки на загальний розвиток тварини. Орієнтовний вік першого парування (або взяття сперми за допомогою штучної вагіни) молодих бугаїв симентальської, чорно – рябої, шортгорнської порід – 12-13 місяців, червоної степової і білоголової української – 13-14 місяців.

Жеребчиків ваговозних порід слід спаровувати в перший раз у 2-3-річному віці, рисистих і верхових порід – у 3-4 роки.

Вік першого парування баранів скороспілих (м’ясних) порід – 12-13 місяців, пізньоспілих порід (мериносів) – 13-15 місяців.

Кнурів пускають до парування у віці 10-12 місяців при досяганні ними живої ваги 150-180 кг. Протягом перших 6-12 місяців після початку парування молодих самців слід використовувати помірно, у два – три рази рідше, ніж дорослих тварин

На більшості станцій штучного осіменіння беруть сперму від бугаїв один раз на три дні, причому бугаєві дають дві садки з проміжками між ними 5—10 хв (так звана дуплетна садка).При такому способі використан­ня бугаї виділяють більше сперми і кращої якості. Зви­чайно у спермі від другої садки завдяки посиленому збудженню активність і концентрація сперміїв буває вища, ніж у спермі від першої садки. Якщо проміжок між першою і другою садками більший, ніж 10 хв, збудження згасає і якість другого еякуляту не поліпшується.

За рубежем і на деяких станціях у нашій країні часто застосовують менш напружений режим використання: бе­руть одну дуплетну садку на 5—7 днів, вважаючи, що при такому режимі різко підвищується здатність сперміїв до тривалого зберігання.

У бугаїв віком до 2 років сперму треба брати не час­тіш ніж один раз на 7 днів разом з тим не слід забувати, що раннє привчання до взяття сперми на штучну вагіну (починаючи з 12—13-місячного віку за умови доброго розвитку бугайця) приносить велику користь, запобігаю­чи появі онанізму.

Баранам-плідникам в період осіменіння овець дають звичайно від двох до трьох садок на день, а в окремі дні допускається чотири садки при умові доброї годівлі й утримання баранів При цьому рекомендується перші дві садки (з проміжками між ними 5—10 хв) дати о 7—8 год ранку, а останні садки дати після тривалої перерви — о 15—16 год дня або увечері. Сперму від останніх садок використовують для зберігання.

Молодим баранам зменшують парувальне наванта­ження у два-три рази. У зв'язку з тим, що використання баранів має сезон­ний характер, до початку парувального сезону в їхніх придатках сім'яників скупчується велика кількість мерт­вих сперміїв. Щоб поступово очистити від них придат­ки, слід за 0,5—2 місяці до початку парувальної кам­панії починати брати сперму, причому поступово збіль­шувати кількість садок з двох на тиждень до двох на день.

Сперму від жеребців беруть, як правило, один раз на добу і лише дуже рідко допускають другу садку в той же день (через 7—8 год після першої).