ІНСТРУКТИВНО –ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА   № 10

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ.

    Гінекологічна диспансеризація —це комплекс діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів, спрямованих на виявлення гінекологічних захворювань та неплідності самок, їх причин, відновлення у тварин відтворної здатності та підвищення продуктивності.  Гінекологічну диспансеризацію зви­чайно проводять разом з акушерською. Гінекологічній диспансери­зації підлягають усі корови, які після завершення післяродового періоду (ЗО днів після отелення) не приходили в охоту, не осіменялися і не запліднилися після осіменіння, а також усі фізіологічно дозрілі телиці, які ще не приходили в охоту і не запліднилися. Серед цієї групи тварин проводять комплекс заходів, які умовно мож­на поділити на обліково-аналітичні, діагностичні, лікувально-профілактичні та організаційно-господарські, зокрема:

·  ознайомлюються зі станом тваринництва у господарстві;

·  вивчають ветеринарну безпеку господарства щодо інфекційних та інвазійних хвороб, ветеринарно-санітарний стан тваринницьких приміщень;

·  аналізують організацію відтворення поголів'я та її ефективність;

·  проводять клінічний огляд корів з поділом їх за фізіологічним станом на відповідні групи (тільні, з післяродовою патологією, осіменені після отелення, але не перевірені на тільність, гінекологічно хворі, неплідні);

·  проводять детальне дослідження хворих і неплідних тварин, встановлюють діагноз і призначають лікування;

·  вивчають стан годівлі і утримання тварин (аналізують раціони, їх поживність, беруть проби для хімічних та біохімічних дослі­джень);

·  аналізують стан і роботу пункту штучного осіменіння;

·  вивчають організацію у господарстві родової допомоги, наявність родильного відділення, порядок його роботи;

·  розробляють комплекс лікувальних і профілактичних заходів та організують їх виконання.

Вихідна інформація про стан відтворення поголів'я у господарстві

Наявність великої рогатої худоби, гол._______________________________

у т. ч.    корів _____________________________________________________

нетелей__________________________________________________________

телиць парувального віку__________________________________________

Отримано протягом року телят — всього_____________________________

у т. ч.    у перерахунку на 100 корів і нетелей__________________________

Абортувало корів_________________________________________________

%яловості ___________________________________________________________

Вихідні дані для гінекологічної диспансеризації

Наявність на 01.01.20__ великої рогатої худоби

У т. ч.: корів ______________________________

Отелилося корів з початку року______________

З них осімінено____________________________

у т.ч. осіменено і перевірено на тільність_________

з них визнано тільними_________________________

визнано неплідними_____________________________

Підлягає гінекологічній диспансеризації_______________

Заходи боротьби з неплідністю та яловістю

    За даними акушерської та гінекологічної диспансеризації маточ­ного поголів'я тварин їх поділяють на групи:

1) вагітні;

2) ті, що пе­ребувають у післяродовому періоді;

3) до 2 місяців після отелення (вагітність ще не підтверджена);

4) з ознаками патологічних проце­сів у статевих органах;

5) неплідні. В кожній групі проводять від­повідні заходи.

    Для вагітних тварин створюють умови, які забезпе­чують збереження вагітності і нормальну підготовку корів до оте­лення; за осімененими тваринами ведуть спостереження на випа­док появи (чи непояви) у них чергової тічки та охоти (через 18 — 22 дні); серед корів, що недавно розтелилися, проводять акушерську диспансеризацію, що спрямована на швидше завершення у них ін­волюції статевих органів і відновлення відтворної здатності; хворих тварин лікують; неплідних — піддають гінекологічній диспансери­зації і проводять відповідні профілактичні та терапевтичні заходи.

    Оскільки причин яловості худоби багато, то заходи з її профі­лактики мають бути комплексними — організаційно-господарські, зоотехнічні, ветеринарні. їх треба чітко виконувати, щомісяця ана­лізувати їх результативність.

    Організаційно-господарські заходи: створення міцної кор­мової бази; застосування прогресивних методів заготівлі, зберіган­ня та використання кормів; забезпечення повноцінної годівлі тва­рин, особливо у сухостійний період; підтримання у тваринницьких приміщеннях оптимального мікроклімату, дотримання ветерина­рно-санітарних вимог до тваринницьких ферм; організація (на за­садах контракту з ветеринарними установами) диспансеризації тварин.

    Зоотехнічні заходи: цілеспрямоване вирощування телиць із забезпеченням середньодобових приростів 700 - 800 г до 6-місячного віку, 700 - 750 г — з 6 до 12 міс і 600 - 650 г у телят стар­ше 12-місячного віку, з досягненням у віці 16 — 18 міс живої маси 380 - 400 кг. Недодержання цих вимог призводить не лише до запізнілого статевого й фізіологічного дозрівання телиць, а й до спо­вільнення у них ритму статевої циклічності, недостатнього розвит­ку геніталій, ускладненого перебігу вагітності та родів, сповіль­нення післяродової інволюції статевих органів; періодичні визна­чення поживності кормів із внесенням відповідних змін у раціони годівлі, для компенсування нестачі вітамінів у зимово-стійловий період потрібно вводити сухостійним та післяотельним коровам вітамінні препарати; диференційовану фазову годівлю корів від­повідно до їх фізіологічного стану; зоогігієнічний контроль за мік­рокліматом у тваринницьких приміщеннях: у стійловий період тем­пература повітря в корівнику має бути на рівні 8-10 °С, відносна вологість 80 - 85 %; освітлення 1 : 10 — 1 : 15, кількість газів у по­вітрі: вуглекислого газу не більше 0,25 - 30 %, аміаку 0,01 -0,02 мг/л, сірководню 0,01 мг/л при швидкості руху повітря 0,2 — 0,5 м/с; практикувати у стійловий період ультрафіолетове опро­мінення тварин, надавати щодня моціон коровам та телицям; своєчасний запуск корів, окреме утримання їх та повноцінна го­дівля у сухостійний період; чітке додержання інструктивних вимог в роботі пункту штучного осіменіння, своєчасне виявлення тварин в охоті і осіменіння їх в оптимальні строки при забезпеченні високого рівня асептики та антисептики.

    Ветеринарні заходи. При постановці тварин на стійлове утримання треба провести планову акушерську та гінекологічну диспансеризацію маточного поголів'я із взяттям на облік усіх вагіт­них тварин, корів із незавершеним післяродовим періодом, хворих і неплідних і розробити план ветеринарних заходів щодо кожної з цих груп. Оскільки відтворення стада є безперервним процесом, то й акушерська та гінекологічна диспансеризація має бути безперерв­ною і здійснюватися поетапно як комплекс діагностичних, ліку­вальних та профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення нормального перебігу вагітності, родів та післяродового періоду у самок, збереження життєздатності отриманого від них приплоду. Необхідно здійснювати постійний контроль за ветеринарним ста­ном тваринницьких приміщень та пункту штучного осіменіння; за­безпечити своєчасне проведення планових ветеринарно-профілак­тичних заходів, своєчасне виявлення та ізоляцію хворих тварин, кваліфіковане їх лікування, дослідження крові контрольних груп корів, особливо у другій половині тільності, на вміст білка, вуглево­дів, кальцію, фосфору, каротину тощо; проводити ранню діагности­ку вагітності серед осіменених тварин.

    Складовою частиною диспансеризації є контроль за штучним осіменінням. Корів, у яких післяродова ациклія та анафродизія за­тягнулися довше 45 днів, піддають гінекологічній диспансериза­ції — проводять комплексне дослідження з детальною оцінкою ста­ну геніталій і призначенням відповідного лікування. При відсутно­сті патологічних змін в геніталіях і задовільній годівлі тварин мож­на застосувати стимулюючу терапію, починаючи від загальнотонізуючих та уретонічних препаратів і аж до використання засобів специфічної дії.

    Найкращими стимуляторами відтворної здатності корів є прави­льна підготовка їх до отелення, повноцінна годівля, добрі умови утримання, своєчасний запуск.

    Для підвищення фізіологічного тонусу геніталій можна робити 5-хвилинний масаж матки та яєчників через пряму кишку, згодову­вати тваринам протягом 8—15 днів по 20 — 30 мл екстрактів елеуте­рококу чи маралячого кореня; вводити підшкірно з інтервалом 5 — 7 днів по 20 - 30 мл тканинного препарату, виготовленого за методом В. П. Філатова, 20—50 мл біостимульгіну. В зимово-стійловий період можна вводити внутрішньом'язово вітамінні препарати — масля­ний розчин вітаміну А (250 - 500 тис. МО), тривітамін (15 мл), тетравіт (5 — 6 мл) з інтервалом 5 — 7 днів, застосовувати 3-разову ін'єкцію 10 %-ої суспензії АСД - Фг на тетравіті, 7 %-го розчину іх­тіолу по 10 мл з інтервалом 48 год. Добрі наслідки дає підшкірне введення ЗО мл останньої порції свіжоздоєного молозива від корів, які нормально розтелилися декілька годин тому.

    Проводячи заходи профілактики неплідності (табл. 16), треба пам'ятати про тісний функціональний зв'язок між маткою і яєчни­ком, що невід'ємним компонентом стимуляції статевої функції є ви­кликання розсмоктування жовтого тіла. Тваринам з функціональ­ними розладами відтворення при безрезультатних осіменіннях мо­жна вводити через 14 - 20 год після останнього осіменіння неоміцинсульфат (0,5 г), левоміцетин-сукцинат натрію (0,5 - 1,0 г), поліміксин-М сульфат (0,5—1,0 г) у 5—10 мл фізіологічного розчину. Можна також вводити таким коровам по 5 мл вітаміну А і тривіта-міну в день осіменіння і повторно на 4 — 6-й день після осіменіння. Усіх корів, у яких не відновилася статева циклічність протягом 60 днів після отелення, треба виділити в окрему групу («проблемні ко­рови»), старанно дослідити і вжити відповідних заходів щодо понов­лення відтворної здатності.

    Потрібно пам'ятати, що будь-яка стимуляція статевої функції до­пустима лише після акушерського і гінекологічного обстеження ко­жної тварини і визнання її клінічно здоровою. При наявності пато­логічних процесів у статевих органах чи при незадовільній вгодова­ності тварин стимуляція протипоказана. Безсистемні масові обробки без урахування фізіологічного стану тварин можуть викликати у них аборти, неповноцінні статеві цикли, вихід біологічно не­повноцінних статевих клітин, що не запліднюються або швидко пе­реривають свій розвиток. Тобто керувати статевою функцією слід кваліфіковано.