ІНСТРУКТИВНО–ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА   № 5

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Аборт. Методи діагностики та профілактики.

    Аборт (abor­tus) — переривання вагітності, що може мати незаразне, інфек­ційне або інвазійне походження.

    Наслідками аборту можуть бути розсмоктування (резорбція) за­родка або плода, вигнання мертвого (викидень) чи недоношеного плода (недоносок), затримання в утробі матері мертвого плода з йо­го подальшими змінами (муміфікація, мацерація чи путресценція) та ін.

    Резорбція зародка перебігає, як правило, непомітно, у формі так званої ранньої ембріональної смертності чи прихованого абор­ту. Головною її ознакою є нехарактерні, подовжені інтервали між черговими охотами. Всі інші аборти є клінічно вираженими. При виникненні в господарстві абортів необхідно: ізолювати тварину; очистити й продезінфікувати її стійло; виключити заразний харак­тер аборту і встановити його причини.

    Для виключення інфекційного чи інвазійного характеру аборту враховують епізоотичну ситуацію (благополуччя господарства щодо заразних захворювань, дані періодичних досліджень маточного по­голів'я та плідників); аналізують анамнестичні дані (на якій стадії і за яких умов стався аборт); досліджують абортований плід та на­вколоплідні оболонки, вміщують їх у водонепроникну тару й від­правляють у лабораторію ветеринарної медицини разом із пробою крові; при підозрі на вібріоз чи трихомоноз — з пробою піхвово-шийкового слизу (в холодну пору року краще у двостінному спермоприймачі, щоб не загинули трихомонади).

    При бруцельозі плодові оболонки та пуповина плода з кровови­ливами, місцями драглисто-набряклі, вкриті слизисто-гнійною або фібринозною масою. Плід інколи буває просочений кров'янистою рідиною. На його шкірі можуть бути темно-червоні плями, а на пло­дових оболонках — крововиливи, інфільтрація та поверхневі некро­тичні ділянки.

    При підозрі на бруцельоз у лабораторію відправляють плід (об­митий попередньо 2 %-ним розчином карболової кислоти) у водоне­проникній тарі, щільно закритій кришкою. Якщо належної тари не­має, в лабораторію надсилають шлунок з передшлунками, селезінку, трубчасту кістку, печінку, нирки, легені в добре закупореній банці.

    У лабораторії плід розтинають і за виявленими патоморфологіч-ними змінами, результатами мікроскопічного та культурального досліджень встановлюють діагноз. Остаточний висновок роблять за сукупністю усіх виявлених ознак.

    При трихомонозі абортований плід буває блідо-сірого кольору. Виділення з його піхви нагадують «гороховий суп».

    При підозрі на захворювання плідників у лабораторію направ­ляють препуційний слиз, змив чи скарифікат, сперму й секрет міхур-цеподібних залоз. У лабораторії матеріал піддають мікроскопічному та культуральному дослідженням.

    Для дослідження на вібріоз у лабораторію надсилають абортова­ний плід, цервікальний слиз корів та препуційний слиз бугаїв. Із досліджуваного матеріалу в лабораторії виготовляють мазки й після відповідної обробки розглядають їх під мікроскопом.

    Клінічне обстеження тварин, що абортували, проводять за при­йнятими схемами. Тварину заводять у станок, обмивають задню ча­стину її тулуба і досліджують стан статевих органів звичайним оглядом і за допомогою піхвового дзеркала. Якщо під час піхвового дослідження виявляють велику кількість дрібних вузликів на сли­зовій оболонці піхви розміром від макового до конопляного зерна, шорстких на дотик (при дослідженні рукою) і якщо у цієї тварини виник аборт на 1-3-му місяці тільності, то це викликає підозру на трихомоноз.

    Аборт, що стався на 2—3-му місяці тільності (іноді пізніше) і слизо-кров'янисті виділення з піхви свідчать про можливий вібріоз.

    Аборт на 7-му місяці тільності при наявності передвісників родів, гіперемії слизової оболонки піхви та бурих або червоно-жовтих слизових виділеннях із піхви є ймовірними ознаками бру­цельозу.

    Остаточний же діагноз можна поставити тільки за сукупністю да­них — аналізу анамнестичних даних, утримання, годівлі та догляду за тваринами, клінічного їх дослідження, результатами лаборатор­ного дослідження плода та плодових оболонок.

    Під час аналізу умов утримання тварин звертають увагу на стан приміщень, станків, проходів, підлоги, порядок вигулювання тва­рин та інші фактори, що можуть призвести до виникнення травма­тичних абортів. Рівень годівлі оцінюють за повноцінністю раціонів (загальною й за компонентами живлення), відповідністю їх фізіологі­чним потребам тварин. Вивчають також умови зберігання кормів, їх якість, способи підготовки до згодовування, визначають кислотність силосу й жому тощо. Результати такого дослідження враховують при проведенні відповідних лікувальних, профілактичних та госпо­дарських заходів.

    Аборт із вигнанням викидня чи недоноска настає на 3-й день після дії причини, причому в першій половині вагітності він виникає раптово, а в другій — після попереднього пригнічення тва­рини, погіршення апетиту та зниження надою. Після вигнання плода інколи затримується послід. Ознаками наявності в матці мертвого плода є: відсутність його рефлекторних рухів, що відчу­ваються при зовнішньому дослідженні та ректальній пальпації; на­брякання вим'я та поява у ньому молозива; зниження надою у лак-туючих корів та зсідання молока при кип'ятінні. Якщо недоноше­ний плід живий, вкритий шерстю і в нього є рефлекс ссання, його потрібно швидко висушити, закутати, обкласти грілками й напоїти теплим материнським молоком. Якщо після з'ясування причини аборту не підтвердився його заразний характер, то догляд, утри­мання та лікування корови, що абортувала, організовують так, як при затриманні посліду.

    Муміфікація (висихання) плода (mumificatio foetus) — наслі­док переривання вагітності, за якого шийка матки залишається за­критою, порожнина матки стерильною, у яєчнику зберігається жов­те тіло, в корі головного мозку — домінанта вагітності. Через знево­днення тканин, розсмоктування рідин плода, навколоплідних вод і оболонок, а також скорочення матки плід перетворюється на мумію (рис. 1).

    При постановці діагнозу врахо­вують такі ознаки муміфікації: при­пинення розвитку зовнішніх ознак вагітності, відсутність передвісників родів та статевої циклічності, прома­цування в матці твердого тіла, в яєчнику — жовтого тіла.

    Лікування тварин у разі муміфі­кації плода проводять за такою схе­мою: розкриття шийки матки; звіль­нення матки від абортованого плода або продуктів його розкладу; знешкодження наявних у матці мікрофлори й токсинів; викликання розсмоктування жовтого тіла; стимулювання фолікулогенезу; стимулювання скорочень матки; загальностимулююча й симптома­тична терапія.

    З цією метою вводять внутрішньом'язово 2 мл естрофану, есту-фалану чи іншого простагландину, зрошують гарячою водою (40 — 45 °С) протягом 30 - 40 хв піхвову частину шийки матки; роблять сакральну анестезію 1,5 - 2 %-м розчином новокаїну (15 - 20 мл); розкривають цервікальний канал на 4 - 5 пальців і вводять у по­рожнину матки стерильний слизовий відвар чи олійну емульсію фурациліну, синтоміцину або граміцидину; роблять підшкірну чи внутрішньом'язову ін'єкцію окситоцину (коровам 30 — 60 ОД, свино­маткам ЗО, козам, вівцям, сукам і кішкам 3-15 ОД). Якщо після цього плід не вийшов, то видаляють його за допомогою акушерської петлі або гачка Крея - Шоттлера.

    Після виведення плода у порожнину матки вводять ан­тисептичні засоби (антибіотики, сульфаніламідні препарати тощо).

    Мацерація плода (maceratio foetus) — ферментативне розм'як­шення та розрідження плодових обо­лонок і тканин абортованого плода в порожнині матки внаслідок катара­льного чи гнійно-катарального ендо­метриту (рис. 2). При клінічному до­слідженні тварини звертають увагу на її стан (пригнічення і навіть ви­снаження), гіперемію слизової обо­лонки піхви й устя шийки матки; трохи відкриту шийку матки; пері­одичні потуги з виділенням із піхви червонуватої рідини та гнійних мас з домішками мацерованих тканин, кіс­ток плода.

    Проводять ректальне дослідження матки. При мацерації плода вона збільшена, флуктує, у ній промацуються кістки плода.

    Лікування хворої тварини здійснюють у такій послідовності: про­водять анестезію шийки матки; розкривають шийку матки; вводять у порожнину матки слизовий відвар або олійну емульсію; видаля­ють з неї мацеровані частини плода; промивають її гіпертонічним розчином натрію хлориду або асептичними розчинами; вводять під­шкірно 2-5 мл 1 %-го масляного розчину синестролу, 25 - 30 г ова-ріолізату, 8-10 мл пітуїтрину, 50 - 60 ОД окситоцину або інший утеротонічний засіб. При наявності у тварини температури внут-рішньом'язово ін'єктують антибіотик (біцилін-3, пеніцилін або стре­птоміцин).

    Гнильний розклад, емфізема, путресценція плода (putre-scentio foetus) — гнильний розклад тканин плода внаслідок прони­кнення в них гнильних анаеробних мікроорганізмів та скупчення великої кількості газів (сірководню, водню, аміаку, азоту, вуглекис­лого газу та ін.). Плід при цьому збільшується, стає кулястим. При клінічному дослідженні такої тварини у неї виявляють пригнічен­ня, прискорення пульсу й дихання, підвищення температури тіла до 40—41°С. Можливі також слабкі потуги, тимпанія або кольки у кобил; гіперемія слизової оболонки піхви, сухість родових шляхів, виділення з матки коричнюватого ексудату з неприємним запахом, іноді з домішками шматків розкладених плодових оболонок.

    Проводять ректальне дослідження тварини. При цьому виявляють збільшення плода та крепітацію його тканин. При наданні допомоги керуються такою самою схемою. Видалити емфізематозний плід із порожнини матки потрібно якомога швидше. Щоб запобігти проник­ненню мікрофлори крізь шкіру руки під час надання допомоги, оброб­ляють її сумішшю йодбензинпарафіну чи 5 %-м спиртовим розчином таніну, подряпини припікають 5 %-м спиртовим розчином йоду, за­ливають колодієм і надівають гінекологічну рукавицю.

    Для посилення серцевої діяльності тварини та профілактики сеп­сису вводять підшкірно 20%-й розчин кофеїну, внутрішньом'язово — антибіотики, внутрішньовенно — суміш глюкози з кальцію хлори­дом. Змащують родові шляхи олійними фурациліновою чи граміци-диновою емульсіями.

    Для зменшення об'єму плода, видалення із тканин газів роблять глибокі розрізи на його тілі і намагаються видалити його. Якщо це не вдається, роблять фетотомію (див. «Фетотомія»). Відокремлюють послід, зрошують порожнину матки асептичним розчином і вводять у неї 3-5 фуразолідонових палички, п'ять капсул септометрину або 1—2 таблетки екзутеру; ін'єктують підшкірно утеротонічні засоби, а внутрішньом'язово — антибіотики пролонгованої дії (біцилін-3, біцилін-5). Обмивають виведений плід і послід 10 %-м розчином хлорного вапна і знищують їх, а використовувані інструменти стерилі­зують кип'ятінням, мотузки також знищують.

    Заходи профілактики абортів повинні передбачати загальну профілактику статевих інфекцій під час осіменіння, догляду за ва­гітними тваринами, організації родової допомоги та утриманні ро-діль. Загальногосподарські заходи мають передбачати забезпечення належних умов утримання тварин, догляду та повноцінної годівлі. У стійловий період особливу увагу звертають на вітамінне та міне­ральне живлення і моціон тварин. Невід'ємним елементом профі­лактичних заходів є також роз'яснювальна робота серед тваринни­ків.

    Вивертання і випадання піхви. Випинання стінки піхви за межі статевої щілини буває частковим (неповним) і повним (рис. 3 4. Встановлюючи діагноз, зважають на такі ознаки: при частко­вому випаданні піхви дорзальна її стінка випинається із статевої щілини у вигляді червоного міхура розміром з гусяче яйце на поча­тку хвороби лише при лежачому положенні тварини, а пізніше — й коли вона стоїть; при повному випаданні — з вульви виступає яск­раве або темно-червоне кругле утворення, у центрі якого видно розеткоподібну піхвову частину шийки матки. Іноді крізь розширений отвір сечовивідного каналу вивертається сечовий міхур, на поверхні якого видно отвори сечоводів.

Рис. 3 Випадання піхви у корови: Рис. 4 Фіксація піхви після вправлення:

а - неповне; б - повне   а—мотузяною петлею; б — металевою петлею

    Надаючи допомогу хворій тварині з частковим випаданням піх­ви, обмивають спочатку вульву, промежину та корінь хвоста теплою водою з милом і зрошують слизову оболонку піхви 2 %-м розчином галуну, 1 %-м розчином таніну, калію перманганату у розведенні 1 : 5000, фурациліну 1 : 5000, етакридину 1 : 5000 чи іншим анти­септичним розчином.

    Обробляють рани, тріщини та ерозії 5 %-м розчином йодгліцерину. За допомогою дерев'яного щита з підкладкою змінюють нахил підлоги у стійлі й забезпечують тварині таке положення, за якого задня частина тулуба буде вище за передню, зменшують у раціоні частку грубих кормів.

    При повному випаданні піхви треба вправити її й зафіксувати. Обмивши піхву та обробивши и асептичним розчином, змащують слизову оболонку синтоміциновою емульсією, ксероформною, фурациліновою чи іншою мазями і після низької сакральної анестезії вправляють піхву. Усю вивернуту частину піхви для цього обгорта­ють серветкою або рушником, який зволожують холодним антисеп­тичним розчином (2-3 %-м галуну, 5 %-м таніну чи фурациліну в розведенні 1 : 5000) і, легко натискаючи, вправляють її у тазову по­рожнину.

    Можна вправляти піхву й іншим способом — рукою, що затиснута в кулак і обгорнута вологою серветкою, натискують на ділянку шийки матки й вивернуту частину піхви і вправляють її у тазову порожнину Щоб запобігти    повторним випаданням піхви, фіксують її одним із наве­дених нижче способів (рис. 5): накладають на вульву шкіряний, мотузяний або металевий бандаж і фіксу­ють його до підпруги; обробивши шкіру вульви 5 %-м розчином йоду, на­кладають на неї 5 — 7 швів з валиками. Голку у корів та нетелей вводять на від­стані 3 - 4 см від країв ву­льви і виводять на відстані 5-7 мм, дотримуючись цих вимог і на другому боці піхви; видаляють голки і між вільними кінцями ниток кладуть валики, які закріплю­ють морським вузлом; на відповідно оброблену шкіру вульви накла­дають, починаючи з правого боку, кисетний шов знизу вгору, а по­тім зліва, зверху й донизу, відступаючи від краю слизової оболонки 4-3 см, з довжиною стібка 2-3 см.

    Щоб запобігти проривам тканин піхви шовком, надівають на неї після кожного введення голки відрізок гумової трубки. Кінці ліга­тури слід зв'язати в нижньому куті вульви, залишаючи щілину для виведення сечі. Місця введення голки обробляють спиртовим роз­чином йоду та антисептичною маззю.

Інші методи фіксації піхви менш ефективні, тому ми на них не зупиняємося.

    Залежування вагітних тварин  (paraplegia  gravidarum). Хвороба зумовлена ураженням нервово-м'язового та зв'язкового апарату крупа і тазових кінцівок внаслідок розладів рухової функції.

    Діагностуючи захворювання, враховують обставини його виник­нення та симптоми перебігу. Можливими причинами його можуть бути біологічно неповноцінна годівля та утримання тварин у вузь­ких приміщеннях з похилою підлогою. У тварин при цьому виника­ють похитування заду, шкутильгання, вона довго лежить, важко піднімається або взагалі не піднімається; зігнати її з місця не вда­ється. Якщо захворювання виникає задовго до родів, то можливі шлунково-кишкові розлади, пролежні.

    Лікування тварин здійснюють за симптоматичним принципом. Насамперед забезпечують тварину м'якою підстилкою, повертаючи її 2 - 3 рази на день з боку на бік; масажують круп і тазові кінцівки; проводять кварцове опромінення попереку і крижів або прогрівання цих ділянок лампою солюкс чи просто кладуть грілки; перегляда­ють раціон тварини — він повинен складатися з високоякісного сі­на, концкормів, вітамінних та мінеральних кормів; роблять ін'єкції ретинолу, кальциферолу, препаратів вітаміну В та С, 40 %-ої глюко­зи, 20 %-го розчину кофеїну; вводять внутрішньом'язово в ділянці крупа 0,5 - 1 мл 0,5 %-го спиртового розчину вератрину у 2 — 3 точ­ки з кожного боку, повторюючи ін'єкції через 1 — 2 доби.

    Передчасні перейми і потуги у корів і кобил. Виникають за кілька тижнів (місяців) до родів внаслідок напування їх холодною водою, згодовування їм промерзлих та запліснявілих жому, трави, надмірної експлуатації кобил, грубого ректального та вагінального досліджень їх.

Діагноз ставлять за ознаками непокоєння тварин, переймів і по­туг при відсутності передвісників родів.

    При лікуванні тварин з передчасними переймами і потугами кладуть на поперек і крижі мішок з гарячою сінною потертю, вели­ким тваринам вводять підшкірно 0,02 г атропіну, внутрішньо­м'язово — прогестерон, роблять сакральну епідуральну анестезію.

    Маткова кровотеча (haematometra) виникає у вагітних самок при розривах кровоносних судин хоріона чи ендометрію при падін­нях, стрибках, ударах, пошкодженні їх патогенними мікроорганіз­мами чи простішими джгутиковими, ендокринних розладах, гіпо­вітамінозах та мінеральних дефіцитах. Головними діагностичними ознаками є періодичне або постійне виділення крові з статевих ор­ганів, яке може супроводжуватися занепокоєнням тварини, анемією кон'юнктиви та слизових оболонок, хиткою ходою, тремтінням м'язів, загальною слабкістю; у піхві помітний згусток крові.

    Метою лікування є зупинення кровотечі. Для цього забезпечують тварині спокій, кладуть на її поперек мішок з льодом або холодний компрес; вводять підшкірно чи внутрішньом'язово окситоцин (коро­вам і кобилам 30—60 ОД, свиням 30, козам, вівцям і сукам 3-15 ОД); ін'єктують внутрішньовенно коровам і кобилам 200 - 300 мл 10%-го розчину натрію хлориду; роблять внутрішньом'язову або внутрішньовенну ін'єкцію коровам вітаміну С по 2 г щодня протя­гом 5-6 днів, внутрішньовенну 2 %-го розчину іхтіолу з розрахунку 1 мл на 3 кг живої маси.

    При кровотечах із шийки матки вставляють у її устя ватно-марлевий тампон, просочений 3 %-м розчином пероксиду водню або розчином фурациліну.

    Скручування матки (torsio uteri) — обертання усієї вагітної матки або одного рога навколо своєї поздовжньої осі (на 90°, 180° чи 360°) внаслідок різких рухів, стрибків тварини, поштовхів і ударів інших тварин у її черевну стінку.

При постановці діагнозу зважають на такі ознаки:

·   у першій половині вагітності можливе занепокоєння тварини: вона б'є тазовими кінцівками по череву, лягає, швидко встає й іноді, ставши на зап'ясні суглоби, довго залишається у такому стані, втра­чає апетит;

·  якщо скручування матки сталося в кінці вагітності або під час ро­дів, то у тварини виникають ознаки родів, проте плід не народжується.

    Для постановки остаточного діагнозу треба провести вагінальне й ректальне дослідження тварини. У разі, коли скручування захо­пило поряд з рогами й шийку матки, то при вагінальному дослі­дженні на стінках піхви виявляються спіральні складки, спрямова­ні у бік скручування. Ці складки можна промацати введеною у піх­ву рукою, проте, якщо скручування захопило й піхву, ввести руку в її порожнину не вдається.

    Під час ректального дослідження тварини звертають увагу на те, що та широка маткова зв'язка, у бік якої відбулося скручування, натягнута, а протилежна — розслаблена (при сильних скручуван­нях натягнуті обидві зв'язки); на матці виявляють спіралеподібні або косі складки, спрямовані у бік скручування (рис.6).

    Мета лікуван­ня— виправлення неприродного поло­ження матки. При легких формах скручування і від­критій шийці мат­ки вводять руку в її порожнину, роз­кривають оболонки плода,  випускають води і. захопивши передлежачу частину плода і повертаючи його у протилежному до скручування напрямку бік, виправляють матку. Після цього у порожнину матки вводять 2 — 3 л стерильної олійної рідини і витягують плід.

    За важких форм скручування матки для її виправлення необ­хідно мати не менше двох помічників. Тварину ставлять на крутому схилі так, щоб передня частина її тіла була значно нижче від зад­ньої. Вводять руку в пряму кишку й визначають напрямок скручу­вання. Один помічник, присівши з того боку тварини, в який стало­ся скручування, впирається плечем у нижню черевну стінку і, підні­маючись, намагається змістити плід у протилежному напрямку (лі­кар при цьому допомагає йому рукою, через пряму кишку). Другий помічник у цей час, ставши з другого боку, повинен погладжувати долонями по черевній стінці зверху вниз.

    Можна розкручувати матку й у лежачої тварини. Для цього її кладуть на спину на рівній або, краще, похилій поверхні, за­стеленій соломою, зв'язують і підтягують передні кінцівки до гру­дей, а задні — до черева. Потім різким рухом повертають тварину у бік скручування. Матка при цьому, відстаючи в обертанні від тіла, розкручується і набуває нормального положення. Іноді доводиться зробити кілька обертів.

    Щоб розкрутити матку методом Шефера, визначають напря­мок скручування і валять корову на той бік, у який воно відбулося. Зв'язують попарно передні й задні кінцівки і кладуть на черево тварини між останнім ребром та маклаком дошку, довжина якої З - 4 м, ширина ЗО - 40 см і товщина 4-6 см. Повільно повертаючи тварину за кінцівки через спину, одночасно тиснуть дошкою на матку, завдяки чому вона затримується на місці і розкручується (рис. 82).

    Якщо виконані прийоми виявились непридатними або неефективними за даних умов, вдаються до кесаревого розтину.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.     Які причини випадання піхви у самок.

2.     Як надають лікувальну допомогу при випадінні піхви.

3.     Охарактеризуйте методику проведення епідурально-сакральної анестезії.

4.     Назвіть загальні профілактичні заходи при абортах.

5.     Які клінічні ознаки залежування вагітних.

Домашнє завдання: Повторити матеріал з  використанням посібника Яблонський В.А. (практикум), с.149-159

Після виконання завдання студенти повинні:

знати причини, що викликають патологію вагітності  у самок.

вміти поставити діагноз та призначити лікування при хворобах вагітних.

Інструктивну картку підготувала викладач                  Гордієнко В.П.