для проведення навчальної практики

Навчальна дисципліна: «Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння  сільськогосподарських тварин»

Місце проведення заняття: клініка технікуму ветеринарної медицини, МТФ ВСК «Колос»

Тема заняття: Захворювання молочної залози.

Мета заняття: навчитися збирати анамнез, проводити огляд і пальпацію молочної залози, правильно ставити діагноз і лікування.

Оснащення робочого місця: плакати, живі  сільськогосподарські тварини, рушник, тепла  вода, хворі новонароджені, 5% розчин йоду, антибіотики, вата, бинти, лігатура, мазі антисептичні.

Правила з техніки безпеки на робочому місці:

1.     Працювати в халатах.

2.     Без дозволу і відповідних вказівок викладача не починати дослідження сільськогосподарських тварин.

3.     Користуватися тільки  відведеним для заняття робочим місцем.

4.     Необхідні інструменти для роботи слід використовувати лише після їх знезараження.

5.     Переходячи під час дослідження від однієї сільськогосподарської тварини до іншої необхідно знову підготувати руки, продезинфікувати інструменти.

6.     Після закінчення роботи  всі використанні інструменти вимити і знезаразити.

7.     Провести особисту гігієну (кожен студент повинен вимити руки  милом і продезинфікувати спиртом)

Завдання:

1.     Зібрати  анамнез при хворобах молочної залози;

2.     Клінічні дослідження молочної залози;

3.     Виконання лікувальних процедур при різних формах маститів;

4.     Теплові процедури при маститах

5.     Новокаїнова блокада по Логвінову;

6.   Введення лікарських речовин в молочну залозу.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Діагностика захворювань молочної залози

    Клінічне дослідження тварин на захворювання молочної залози розпочинають із збирання анамнезу, загального дослідження тварини. Потім проводять повне здоювання і ще раз досліджують молочну залозу.

    Збираючи анамнестичні дані, довідуються про час та перебіг останніх родів, рівень годівлі й утримання тварини під час вагітності, перед виникненням захворювання та під час нього; тривалість сухостійного періоду; статеву циклічність після родів; час появи захворювання та його ознаки; молочну продуктивність тварини в попередню лактацію та до захворювання; спосіб її доїння; стан молочної залози у попередній лактації; зміни якості молока у зв'язку із захворюванням тварини; поширення в господарстві (на фермі, в череді) захворювань молочної залози та інших хвороб.

    Загальне дослідження тварини проводять за прийнятою схемою (вимірюють температуру тіла, визначають пульс, інтенсивність дихання, характер румінації, досліджують стан статевих органів тощо). Під час дослідження молочної залози застосовують методи огляду та пальпації. Оглядаючи вим'я ззаду та збоку, звертають увагу на його розмір і форму, симетричність його половин, розмір та форму дійок, на колір шкіри, наявність на них подряпин, саден.     Прикладаючи руку зворотним боком долоні спочатку до передніх, а потім до задніх часток вим'я, визначають місцеву температуру. Почергово пучками пальців захоплюють кожну дійку біля її основи, натягують її і промацують до верхівки; розкочуючи її між пальцями, визначають стан цистерни, стінок і сфінктера дійки; встановлюють легкість видоювання молока з кожної дійки, товщину та однорідність молочної цівки; поставивши пальці однієї руки між половинами вим'я і натискаючи пальцями іншої руки в різних місцях поверхні досліджуваної чверті, промацують її. Так само промацують інші чверті.

    Нормальне вим'я має ніжну еластичну шкіру, яка легко збирається у складки. Його паренхіма пружноеластична, неболюча, особливо після видоювання; при промацуванні відчувається часточкова структура. Пальпацією задньої поверхні вим'я знаходять основу задніх чвертей і в складці шкіри над нею лімфатичні вузли, промацують їх. Зазвичай вони рухомі, неболючі, щільні.

    Закінчуючи дослідження вим'я, здоюють з кожної чверті у заглиблення пластинки, на сіточку або в окремі пробірки невеликі порції молока і оглядають їх, звертаючи увагу на колір, запах, консистенцію, наявність домішок, згустків та ін.

    Якщо проведене дослідження не дало змоги встановити точний діагноз, його повторюють у такій самій послідовності після повного здоювання усіх часток вим'я або застосовують спеціальні проби на мастит (при підозрі на субклінічний мастит).

Лікування корів, хворих на мастит

    Загальні принципи лікування маститів у корів. При лікуванні корів, хворих на мастит, керуються такими принципами:

·  чим раніше застосувати лікування, тим воно ефективніше;

·  хвору тварину необхідно ізолювати, перевести на ручне доїння, уражені частки вим'я видоювати в останню чергу в окремий посуд і знищити видоєний секрет та знезаразити посуд;

·  добрі результати можна одержати лише при комплексній етіотропно-патогенетичній терапії;

·  перед проведенням будь-якої лікувальної процедури вим'я слід помити теплою водою з милом і висушити рушником;

·  потрібно поліпшити умови утримання та догляду тварини, обов'язково змінити її раціон - вилучити з нього соковиті корми та обмежити водопій;

·  при лікуванні тільних корів, особливо під час запуску та сухостою, потрібно бути дуже обережним з дозуванням лікарських препаратів та застосуванням інших процедур.

    Фізична терапія. У перші дні захворювання корів на серозний і катаральний мастити для зменшення больової реакції та випотівання сироватки крові застосовують холод, обливаючи уражену частку вим'я холодною водою або змащуючи її рідкою глиною з оцтом (З столові ложки на 1 л води), а з 3 - 5-го дня, навпаки, для розсмоктування запального ексудату застосовують тепло. Для зменшення внутрішньотканинного тиску та швидкого виведення із вим'я інфільтрату обережно часто (через кожні 2-3 год) здоюють молоко. При серозному маститі здоювання можна поєднувати з легким масажем вим'я знизу вверх, за ходом лімфатичних судин, а при катаральному - навпаки, зверху вниз, для кращого переміщення згустків та ексудату з молочних ходів у цистерну і видаленням їх під час доїння.

    Щоб прискорити розсмоктування запального набряку, втирають мазі в шкіру вим'я - іхтіолову, камфорну, йодисто-каліеву та інші протизапальні мазі.

    Теплова, ультрафіолетова та ультразвукова терапія. Для прискорення розсмоктування запального інфільтрату можна 2 - 3 рази на день робити теплі обгортання вим'я, припарки з сінної потерті та ароматичних трав, використовувати гумові грілки з теплою водою, мішечки з нагрітим піском, накладати на вим'я зігріваючий спиртовий компрес або робити аплікацію з парафіну чи озокериту (рис. 124). Парафін нагрівають до 60 - 65 °С і за допомогою широкого пензля наносять тонким шаром на чисту й суху шкіру ураженої частки вим'я; У міру загусання парафіну доводять товщину його шару до 1-1,5 см, накривають зверху поліетиленовою плівкою або клейонкою і шаром вати та марлі, підв'язують надвим'яною пов'язкою. Процедуру повторюють щодня.

    Озокерит (температура плавлення 52-68 °С) треба також спочатку розплавити, а потім налити шаром 1 - 1,5 см у вистелену клейонкою кювету. Коли температура його знизиться до 50 °С і він загусне, наносять його разом із клейонкою на шкіру ураженої частки вим'я, накладають зверху шар вати й фіксують плівкою або спеціальною пов'язкою.

    При наявності тіосульфатної грілки (двошарова поліетиленова плівка, герметичні камери якої заповнені кристалічним натрієм тіосульфатом) опускають її у воду з температурою 80 °С для розплавлення кристалів препарату, потім виймають, витирають насухо й прикладають до вим'я через два шари марлі, накривають зверху ватником і фіксують.

    Зігріваючі компреси можуть бути водяними і спиртовими, в тому числі спиртово-камфорними та спиртовоіхтіоловими. При цьому на чисту частку вим'я накладають подвійний шар просоченої застосовуваним розчином марлі, потім клейонку, товстий шар сірої вати і надівають навим'яник. У міру висихання компресу його замінюють новим. Тривалість аплікації 2 - 6 год, частота застосування - двічі на день.

    Опромінення вим'я лампою «Солюкс» чи «Інфраруж» проводять на відстані 60 - 80 см двічі на день протягом ЗО - 60 хв.

    Ультрафіолетове опромінення проводять лампою з горілкою ПРК-2. Відстань від лампи до вим'я і тривалість експозиції визначають залежно від стану вим'я.

    Іонофорез (електрофорез) проводять за допомогою портативного апарата для гальванізації із свинцевими електродами 2 - 3 см завтовшки.

    Ультразвукову терапію застосовують так. Після видалення (гоління) волосків на шкірі ураженої частки вим'я, протирання її 70 %-м спиртом, розчином фурациліну (1 : 500) або іншим антисептиком і змащування 50 %-м розчином гліцерину притуляють до неї головку ультразвукового апарата і повільно (зі швидкістю 1 - 1,5 см/с) переміщують її по поверхні шкіри, застосовуючи спочатку малі дози опромінення (0,6 - 0,9 Вт/см²), збільшуючи їх до 1,2 - 2 Вт/см². Тривалість процедури 5-15 хв, проводиться щодня, на курс лікування потрібно провести від 2 до 15 сеансів.

    Етіотропна терапія. Для пригнічення розвитку у вим'ї мікрофлори за всіх форм маститу, крім серозного, можна ввести через молочний катетер в уражену частку вим'я після попереднього введення окситоцину та обережного ретельного здоювання комплексні препарати мастицид, мастисан-А, Б, Е, мастивален, пенерсин, мастикур, 1-2 %-й розчин діоксидину, дифурол-А, дифурол-Б та інші, 1-2 рази на день протягом 2-3 днів, а також 2-3 %-й норсульфазол, етакридина лактат 1 : 1000 - 1 : 2000, розчини антибіотиків (пеніциліну, стрептоміцину, неоміцину чи ін.), розчинених у 50 - 80 мл 0,5 %-го розчину новокаїну, ізотонічного розчину натрію хлориду чи в молоці із здорової частки вим'я (рис. 125). При цьому спочатку видоюють молоко з ураженої частки вим'я, після чого захоплюють дійку рукою, обробляють її верхівку спиртом, здавлюють до появи з каналу секрету і обережно вводять у дійковий канал катетер. Потім приєднують до катетера стерильну гумову трубку і шприц і повільно без сильного натиску вводять розчин. Закінчивши вводити розчин, витирають дійку ватою і стискають трохи її верхівку для того, щоб не витік розчин. Через 1-2 год після введення розчин видоюють. Вливання можна повторювати двічі на день.

    Через  15-20 хв здоюють введений розчин і вводять антимікробний розчин.

    Однак введені в молочну цистерну розчини погано проникають у молочні ходи і спричинюють подразнювальний ефект, тому їх вводять у малих об'ємах (в 1 мл повинно міститися не більше 2000 ОД антибіотика) теплими, під невеликим тиском.

    Антибіотики краще вводити у певних поєднаннях (пеніцилін із стрептоміцином; олеандоміцин із стрептоміцином; пеніцилін із неоміцином та ін.), на жировій основі, у вигляді суспензій (мастисан А, мастисан Б, мастисан Е, сульфабіциретин, сульфатетраретин і ін.), внутрішньоцистерально 1-2 рази на добу протягом 2-3 днів з наступним обережним масажем дійки та частки вим'я знизу вверх.

    Піноутворювальні суміші антибіотиків (мастаерозоль, аеромаст, неостерпін та ін.) попередньо підігрівають до 40 °С і збовтують, здоюють хвору частку вим'я, дезінфікують дійку, вводять катетер балона у дійковий канал до упору і натискають на ньогоЗ - 4 с (за цей час у вим'я надійде необхідна доза препарату). Суспензію неоміцину,сульфадимезину, фуринолу, мастикуру вводять також внутрішньоцистерально по 1 — 2 дози 2 — 3 рази.

    Внутрішньом'язові ін'єкції антибіотиків, краще в комбінації, залежно від чутливості до них мікрофлори секрету вим'я, роблять з розрахунку 3 — 4 ОД на 1 кг маси тіла тварини, антибіотиків пролонгованої дії (біцилін-3, біцилін-5) із розрахунку 4-6 ОД на 1 кг маси тіла; ін'єкцію антибіотиків повторюють через 6-8 год, пролон­гованих - через 2 - 3 дні; молоко в період лікування корів антибіотиками і протягом 3-5 діб після нього не допускається в їжу; внутрішньовенні ін'єкції 100 - 150 мл 10 %-го розчину норсульфазолу, 10 %-го розчину етазолу роблять з інтервалом 12 - 24 год.

    Патогенетична терапія полягає у дії на організм тварини через нейрогуморальну та ендокринну системи неспецифічними засобами та прийомами з метою підвищення його резистентності. При маститах така терапія проводиться з урахуванням того, що мастити супроводжуються як розладами процесів збудження та провідності в нервових елементах, так і лімфо- та гемодинамічними змінами. У місці ураження виникають гіперемія, гіперосмія; нагромаджуються гістамін, ацетилхолін, АТФ та АДФ, пептон, альбумози, амінокис­лоти, кетонові тіла, підвищується активність гіалуронідази, каталази та інших ферментів. Застосування одних антибактерицидних за­собів малоефективне. Необхідно усунути нейросудинні та трофічні розлади. Цього можна досягти лише за умови, що в ураженій частці вим'я не виникли незворотні процеси, гнійні розплавлення, некро­зи, гангрена, атрофія чи індурація.

    Патогенетична новокаїнова терапія грунтується на антипарабіотичній (а отже, нейротрофічній) дії слабких розчинів новокаїну на нервові закінчення молочної залози. Добрі результати дають блока­ди нервів вим'я за наведеними нижче методиками.

    Блокада зовнішнього соромітного, з'єднувальних гілок клубово-пахового та пограничного симпатичного стовбура (за Б. А. Башкіровим; рис. 126).

    Відповідно обробля­ють ділянку тіла (ви­стригають волосся, дезінфікують) між по­перечними відростка­ми 3-го і 4-го попе­рекових хребців і, вві­вши голку на відстані 7 — 8 см від середньої лінії тулуба під кутом 55 - 60° до середньої площини тулуба, за­глиблюють її на 6 — 9 см, поки вона не дото­ркнеться до тіла хреб­ця. Потім, змістивши її дещо вбік (на 2-5 мм), вводять 80 -100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну на ізотонічному розчині натрію хлориду.

    Блокада черевних нервів та пограничних симпатичних стовбурів (за В. В. Мосіним). У надплевральну клітковину спереду ніжок діафрагми вводять 80-130 мл 0,5 %-го розчину новокаїну. Для цього, обробивши операційне поле, вколюють голку довжиною 12—15 см під кутом 30 — 35° до горизонтальної лінії, поки вона не доторкнеться до тіла хребця справа або зліва спереду останнього ребра у місці перетину жолоба, утвореного підклубовореберними та найдовшими м'язами спини. Відхиливши голку на 5 - 10° до сагіта­льної лінії, натискають на поршень шприца і просувають її до мо­менту вільного витікання розчину в надплевральну клітковину. Ві­докремлюють голку від шприца. Якщо після цього з її просвіту ви­ступатиме крапля розчину, то вона введена правильно.

    Блокада промежинних нервів (за 1.1. Магдою). Вводять голку на глибину 1,5 - 2 см у ділянці сідничної вирізки і, зміщуючи її вправо і вліво, вводять 15 — 20 мл 3 %-го розчину новокаїну (рис. 127).

    Коротка блокада нервів вим'я (за Д. Д. Логвиновим; рис. 128). Відтісняють пальцями лівої руки вим'я вниз і, виявивши межу між вим'ям і черевною стінкою, вистригають волоски в цьому місці. Обробляють операційне поле і вводять голку довжиною 10 — 12 см в утворений жолоб між основою передньої частки вим'я і черевною стінкою, спрямовуючи її кінчик на колінний суглоб протилежного боку і ін'єктують у надвим'яний простір ураженої частки 150 - 200 мл 0,5 %-го розчину новокаїну.

    При ураженні задніх часток вим'я вводять голку збоку його зад­ньої поверхні, над його основою, відступивши на 1 - 2 см від міжвим'яної борозни у бік ураженої частки, просунувши її паралельно черевній стінці на глибину 8—12 см. Для збільшення площі контакту розчину з тканинами вим'я під час ін'єкції зміщують кінчик го­лки у різні боки. При блокадах нервів вим'я до новокаїну можна до­давати антибіотики, а також застосовувати внутрішньовенні вве­дення 0,25 — 0,5 %-го розчину новокаїну з розрахунку ОД — 0,22 сухої речовини на 100 кг маси тварини з додаванням 300 — 500 тис. ОД антибіотиків. При потребі повторюють ін'єкцію через 24 — 48 год. Небажано поєднувати новокаїнову терапію із застосуванням суль­фаніламідів, оскільки бактеріостатична ефективність їх при цьому знижується.

    Внутрішньоаортальні введення 1 %-го розчину новокаїну (за Д. Д. Логвиновим та Н. Д. Вольвичем). Вводять голку довжиною 18 см справа посередині заднього краю четвертого поперечноребер­ного відростка під кутом 25—30° до медіанної лінії, поки вона не доторкнеться до тіла хребця. Змістивши кінець голки на 0,5 см вправо, просувають її углиб на 4 - 5 см і після появи пульсуючої ці­вки крові приєднують до голки гумову трубку шприца Жане і вво­дять під незначним тиском 100 мл розчину. Повторно можна ввести новокаїн через 96 год.

    Отже, залежно від характеру запалення обирають ту чи іншу схему його лікування, дотримуючись загальних принципів ліку­вання маститів. Запалення молочної залози звичайно починається із серозного маститу. Це найлегша форма цього захворювання. Лікувати його починають із застосування холоду, частого здоювання з масажем вим'я, який проводять знизу вверх, по ходу лімфатичних судин; втирання мазей, теплових процедур (з 3 — 5-го дня), етіотроп-ної та патогенетичної терапії.

    При катаральному маститі застосовують такі самі прийоми комплексної етіотропно-патогенетичної терапії, тільки масаж вим'я проводять зверху вниз. Для кращого розрідження у молочній цис­терні згустків та пластівців казеїну у неї вводять 50 — 60 мл теплого 1 — 2 %-го розчину натрію гідрокарбонату і здоюють його через 15 - 20 хв або 0,25 %-го розчину нашатирного спирту на молоці, легко струшують вим'я для повнішого видалення вмісту з нього; за 5 — 7 хв перед доїнням можна ввести тварині підшкірно 5 — 6 мл ок-ситоцину або пітуїтрину.

    Гнійно-катаральний мастит лікують за загальноприйнятою схемою, проводячи часті здоювання (тільки без масажу, з поперед­нім введенням у молочну цистерну натрію гідрокарбонату або окси-тоцину чи пітуїтрину), внутрішньоцистернальні введення антимік­робних емульсій або суспензій, антибіотикотерапію, новокаїнові блокади нервів вим'я, втираючи протизапальні мазі, роблячи теп­лові процедури, ультразвукову терапію. Корів з абсцесами вим'я часто доять, у них змащують уражену чверть вим'я йодгліцерином або камфорним спиртом, проводять теплові процедури (на початко­вих стадіях захворювання), вводять внутрішньоцистернально, внутрішньом'язово та внутрішньовенно антимікробні засоби.

    Поверхневі абсцеси розрізають вертикально і лікують за прави­лами хірургії, а глибокі — аспірують щодня 3 — 4 дні підряд за до­помогою голки та шприца із введенням у порожнину абсцесу розчи­ну пеніциліну чи 10 %-го спиртового розчину йоду. Для підвищення загального тонусу організму роблять внутрішньовенні ін'єкції 100 - 150 мл 40 %-го розчину глюкози, 10 %-го розчину кальцію хлориду або кальцію глюконату.

    При лікуванні тварин з флегмоною вим'я потрібно пам'ятати, що прогноз щодо повного виліковування тут сумнівний, тому лікуваль­ні заходи мають бути невідкладними й високоефективними. За ос­нову можна взяти схему лікування абсцесів вим'я, акцентуючи ува­гу на внутрішньоцистернальних, внутрішньоартеріальних та внутрішньоаортальних введеннях антибіотиків у 0,5—1 %-му розчині новокаїну, а також розчинів сульфаніламідних та загальнотонізую-чих препаратів, поліпшенні умов утримання, дієтотерапії.

    Призначаючи курс лікування при фібринозному маститі, на­самперед поліпшують умови утримання та догляду за твариною, вилучають з раціону соковиті та зменшують даванку концентрова­них кормів. Через кожні 4-8 год обережно здоюють тварину. Двічі на день після здоювання вводять внутрішньоцистернально антимі­кробні засоби (мастисан, мастикур, мастицид, пеніцилін, неоміцин та ін.). Застосовують також антибіотики внутрішньом'язово. На по­чаткових стадіях захворювання для зменшення проникності судин вводять внутрішньовенно 100—150 мл 10 %-го розчину кальцію глюконату або кальцію хлориду чи підшкірно 5—6 мл 0,5 %-го роз­чину прогестерону. Роблять внутрішньовенні ін'єкції 10 %-го розчину норсульфазолу (100 - 150 мл), 10 %-го розчину етазолу (100 — 150 мл), 40 %-го розчину глюкози, внутрішньоаортальні чи внутрішньоартеріальні введення 1 %-го розчину новокаїну (100 мл), антибіотиків у 80 — 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну чи ізотонічного розчину на­трію хлориду.

    Застосовують блокаду нервів вим'я одним із на­ведених раніше методів. Щоб прискорити розсмоктування ексудату, на шкіру ураженої частки вим'я наносять іхтіолову, камфорну або іншу протизапальну мазь, роблять аплікацію парафіну чи озоке­риту або застосовують іонофорез з використанням 3 %-го розчину калію йодиду чи 200 — 300 тис. ОД пеніциліну на 25 — 50 мл ізото­нічного розчину натрію хлориду на негативному полюсі і 1 — 2 %-го розчину новокаїну чи 200 - 300 тис. ОД стрептоміцину на позитив­ному полюсі.

    Принципи лікування корів при геморагічному маститі такі са­мі, як при інших формах маститу. Основну увагу тут приділяють етіотропно-патогенетичній терапії. Виходячи з патогенезу за­хворювання, поліпшують тварині умови утримання та догляду, вно­сять відповідні зміни в раціон годівлі, застосовують обережні часті здоювання, бажано з попереднім введенням окситоцину або пітуїтрину підшкірно (5 — 6 мл) чи внутрішньовенно 3 — 4 мл у розчині глюкози. Роблять щоденні протягом 2 — 3 днів внутрішньовенні ін'єкції 10 %-го розчину кальцію хлориду або кальцію глюконату (100- 150 мл), краще разом з 40 %-м розчином глюкози, внутрішньоцистернальні введення антимікробних засобів (мастисан, мастикур, мастицид, розчини антибіотиків та ін.), втирають у шкіру вим'я протизапальні мазі; роблять новокаїнові блокади, дають тварині сечогінні та послаблюючі засоби та застосовують інше симптоматич­не лікування.

    Ефективність проведеного лікування контролюють за допомогою експрес-проб на мастит та бактеріологічних досліджень молока че­рез 5 — 7 днів після закінчення курсу терапії, а також постійного спостереження за хворими тваринами. У лікуванні субклінічних маститів дотримуються загальноприйнятих принципів та схем, застосовуючи передусім часті здоювання, масаж, теплові процедури, введення антимікробних суспензій, втирання протизапальних ма­зей, новокаїнові блокади.

    У хворих на мастит корів у період запуску та сухостою ретель­но щоденно видоюють уражені чверті вим'я і вводять внутрішньоцистернально мастикур, мастисан А, Б, Е, біцилін-1, 2, 3, дифурол А, мастаерозоль та інші препарати в поєднанні з тканинною терапією за В. П. Філатовим. Сприяє одужанню корів зволоження дійок після видоювання патологічного секрету 2 %-м розчином дезмолу, 70 %-м денатурованим спиртом, 1 %-м розчином хлораміну чи 5 %-м спир­товим розчином йоду, а також заклеювання отвору дійкового кана­лу лейкопластирем чи нанесення антисептичного плівкового по­криття (В. С. Бриль).

Методи лікування маститу в інших тварин

    Мастит у овець перебігає у таких самих формах, що й у корів. Тому лікують їх так само. Часто в них виникає гангренозний мас­тит. Хвору тварину треба ізолювати, часто здоювати, давати їй 2 - З рази на день по 1 — 2 ложки розчину метиленового синього (1: 1000), внутрішньом'язово 2-3 рази на день вводити по 200 тис. ОД пені­циліну чи стрептоміцину. Можна зробити коротку новокаїнову бло­каду за Д. Д. Логвиновим, вводячи над основою вим'я 40 — 60 мл 0,5 %-го розчину новокаїну в поєднанні з внутрішньом'язовим вве­денням 600 тис. ОД біциліну-3 або біциліну-5.

    При виникненні гангрени вим'я (внаслідок проникнення інфек­ції крізь пошкоджену шкіру), що супроводжується підвищенням те­мператури, втратою апетиту, сильним збільшенням ураженої поло­вини або всього вим'я, воно стає твердим, болючим, почервонілим, плямистим, на ньому виникають множинні абсцеси. У важких ви­падках вим'я може відпадати або процес поширюється на черевну стінку, кінцівки, і тварина гине.

    З лікувальною метою у таких випадках застосовують антибіо-тикотерапію, сульфаніламідні, дезінфікуючі, припікаючі препарати; per os дають метиленове синє 1: 3000 по 2 - 3 ложки двічі на день.

    Мастит у свиней уражує один пакет, половину або всю залозу і перебігає у катаральній, рідше гнійній формах (дрібні гнійники, абсцеси або гангрена). Хвору свиноматку ізолюють і часто здоюють уражені пакети, краще після попереднього введення окситоцину.

    При серозному та катаральному маститах роблять масаж залози із втиранням камфорного масла, іхтіолової, камфорної або інших мазей. Дають per os ртуті монохлорид (каломель), гексаметилентетрамін, фенілсаліцилат (салол). Роблять коротку новокаїнову блока­ду нервів молочної залози, вводячи у простір між черевною стінкою і тканинами запаленого пакета 30 - 40 мл 0,25 - 0,5 %-го розчину новокаїну з додаванням 200 — 300 тис. ОД пеніциліну або іншого антибіотика. Ін'єкції можна повторити через 12 — 24 год.

    Наявні гнійники розрізають і вводять у порожнину абсцесу чи каверни марлеву серветку, просочену антимікробною емульсією. Гангренозні частки необхідно ампутувати.

    Внаслідок поранення вим'я зубами поросят може статися зара­ження їх на актиномікоз з появою щільних вузлів розміром від про­сяного зерна до гусячого яйця, які лопаються з утворенням нориць та розростанням сполучної тканини.

    Мастит у кобил трапляється рідко і переважно в катаральній або гнійно-катаральній формах або у формі ботріомікозу — хроніч­ного запалення молочної залози з утворенням множинних неболючих ґуль, які лопаються з утворенням незагоюваних виразок, з яких виділяється сірий мазкий ексудат.

    Треба відлучити лоша від матері і випоювати йому молоко від здорової тварини, а хвору кобилу часто здоювати, зробити їй коротку новокаїнову блокаду нервів вим'я, ін'єктуючи над основою ураженої половини 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну з додаванням 300 тис. ОД пеніциліну чи стрептоміцину. Блокаду можна повторити 2 — 3 рази з інтервалом 48 год.

    Дозрілі абсцеси можна розрізати й ввести в їх порожнину марле­вий дренаж, просочений антимікробною емульсією. При ботріоміко­зі молочної залози видаляють уражену половину або все вим'я.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.     Який порядок збирання анамнезу при захворюванні на мастити;

2.     Що включає клінічне дослідження вимені у корів;

3.     Яка техніка проведення новокаїнової блокади по Логвинову;

4.     Як лікують мастити: серозний, катарально-гнійний, геморагічний у корів.

Домашнє завдання: Повторити  матеріал  з  використанням  посібника: Яблонський В.А. (практикум), с.222-239.

Після виконання завдання студенти повинні:

знати:  причини захворювання   молочної залози

вміти: лікувати тварин з хворобами молочної залози

Інструктивну картку підготувала викладач                                  Гордієнко В.П.