ІНСТРУКТИВНО–ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА № 5
для проведення навчальної практики
Навчальна дисципліна: «Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин»
Місце проведення заняття: клініка технікуму ветеринарної медицини, молочно-товарна ферма ВСК «Колос».
Тема заняття: Патологія вагітності тварин .
Мета заняття: навчитися на основі набутих теоретичних знань правильно діагностувати патологію вагітності у самок.
Оснащення робочого місця: плакати, живі сільськогосподарські тварини, рушник, тепла вода, хворі тварини, комплекти спецодягу, набір медикаментів для лікування хворих тварин, мило, рушники, інструменти: шприци, голки ін’єкційні, спирт, кружка Есмарха, вата.
Правила з техніки безпеки на робочому місці:
1. Працювати в халатах.
2. Без дозволу і відповідних вказівок викладача не починати дослідження сільськогосподарських тварин.
3. Користуватися тільки відведеним для заняття робочим місцем.
4. Необхідні інструменти для роботи слід використовувати лише після їх знезараження.
5. Переходячи під час дослідження від однієї сільськогосподарської тварини до іншої необхідно знову підготувати руки, продезинфікувати інструменти.
6. Після закінчення роботи всі використанні інструменти вимити і знезаразити.
7.Провести особисту гігієну (кожен студент повинен вимити руки милом і продезинфікувати спиртом)
Завдання
1. Вивчити причини, які викликають патологію вагітності у самок.
2. Поставити діагноз та провести лікування хворих вагітних тварин.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Аборт. Методи діагностики та профілактики.
Аборт (abortus) — переривання вагітності, що може мати незаразне, інфекційне або інвазійне походження.
Наслідками аборту можуть бути розсмоктування (резорбція) зародка або плода, вигнання мертвого (викидень) чи недоношеного плода (недоносок), затримання в утробі матері мертвого плода з його подальшими змінами (муміфікація, мацерація чи путресценція) та ін.
Резорбція зародка перебігає, як правило, непомітно, у формі так званої ранньої ембріональної смертності чи прихованого аборту. Головною її ознакою є нехарактерні, подовжені інтервали між черговими охотами. Всі інші аборти є клінічно вираженими. При виникненні в господарстві абортів необхідно: ізолювати тварину; очистити й продезінфікувати її стійло; виключити заразний характер аборту і встановити його причини.
Для виключення інфекційного чи інвазійного характеру аборту враховують епізоотичну ситуацію (благополуччя господарства щодо заразних захворювань, дані періодичних досліджень маточного поголів'я та плідників); аналізують анамнестичні дані (на якій стадії і за яких умов стався аборт); досліджують абортований плід та навколоплідні оболонки, вміщують їх у водонепроникну тару й відправляють у лабораторію ветеринарної медицини разом із пробою крові; при підозрі на вібріоз чи трихомоноз — з пробою піхвово-шийкового слизу (в холодну пору року краще у двостінному спермоприймачі, щоб не загинули трихомонади).
При бруцельозі плодові оболонки та пуповина плода з крововиливами, місцями драглисто-набряклі, вкриті слизисто-гнійною або фібринозною масою. Плід інколи буває просочений кров'янистою рідиною. На його шкірі можуть бути темно-червоні плями, а на плодових оболонках — крововиливи, інфільтрація та поверхневі некротичні ділянки.
При підозрі на бруцельоз у лабораторію відправляють плід (обмитий попередньо 2 %-ним розчином карболової кислоти) у водонепроникній тарі, щільно закритій кришкою. Якщо належної тари немає, в лабораторію надсилають шлунок з передшлунками, селезінку, трубчасту кістку, печінку, нирки, легені в добре закупореній банці.
У лабораторії плід розтинають і за виявленими патоморфологіч-ними змінами, результатами мікроскопічного та культурального досліджень встановлюють діагноз. Остаточний висновок роблять за сукупністю усіх виявлених ознак.
При трихомонозі абортований плід буває блідо-сірого кольору. Виділення з його піхви нагадують «гороховий суп».
При підозрі на захворювання плідників у лабораторію направляють препуційний слиз, змив чи скарифікат, сперму й секрет міхур-цеподібних залоз. У лабораторії матеріал піддають мікроскопічному та культуральному дослідженням.
Для дослідження на вібріоз у лабораторію надсилають абортований плід, цервікальний слиз корів та препуційний слиз бугаїв. Із досліджуваного матеріалу в лабораторії виготовляють мазки й після відповідної обробки розглядають їх під мікроскопом.
Клінічне обстеження тварин, що абортували, проводять за прийнятими схемами. Тварину заводять у станок, обмивають задню частину її тулуба і досліджують стан статевих органів звичайним оглядом і за допомогою піхвового дзеркала. Якщо під час піхвового дослідження виявляють велику кількість дрібних вузликів на слизовій оболонці піхви розміром від макового до конопляного зерна, шорстких на дотик (при дослідженні рукою) і якщо у цієї тварини виник аборт на 1-3-му місяці тільності, то це викликає підозру на трихомоноз.
Аборт, що стався на 2—3-му місяці тільності (іноді пізніше) і слизо-кров'янисті виділення з піхви свідчать про можливий вібріоз.
Аборт на 7-му місяці тільності при наявності передвісників родів, гіперемії слизової оболонки піхви та бурих або червоно-жовтих слизових виділеннях із піхви є ймовірними ознаками бруцельозу.
Остаточний же діагноз можна поставити тільки за сукупністю даних — аналізу анамнестичних даних, утримання, годівлі та догляду за тваринами, клінічного їх дослідження, результатами лабораторного дослідження плода та плодових оболонок.
Під час аналізу умов утримання тварин звертають увагу на стан приміщень, станків, проходів, підлоги, порядок вигулювання тварин та інші фактори, що можуть призвести до виникнення травматичних абортів. Рівень годівлі оцінюють за повноцінністю раціонів (загальною й за компонентами живлення), відповідністю їх фізіологічним потребам тварин. Вивчають також умови зберігання кормів, їх якість, способи підготовки до згодовування, визначають кислотність силосу й жому тощо. Результати такого дослідження враховують при проведенні відповідних лікувальних, профілактичних та господарських заходів.
Аборт із вигнанням викидня чи недоноска настає на 3-й день після дії причини, причому в першій половині вагітності він виникає раптово, а в другій — після попереднього пригнічення тварини, погіршення апетиту та зниження надою. Після вигнання плода інколи затримується послід. Ознаками наявності в матці мертвого плода є: відсутність його рефлекторних рухів, що відчуваються при зовнішньому дослідженні та ректальній пальпації; набрякання вим'я та поява у ньому молозива; зниження надою у лак-туючих корів та зсідання молока при кип'ятінні. Якщо недоношений плід живий, вкритий шерстю і в нього є рефлекс ссання, його потрібно швидко висушити, закутати, обкласти грілками й напоїти теплим материнським молоком. Якщо після з'ясування причини аборту не підтвердився його заразний характер, то догляд, утримання та лікування корови, що абортувала, організовують так, як при затриманні посліду.
Муміфікація (висихання) плода (mumificatio foetus) — наслідок переривання вагітності, за якого шийка матки залишається закритою, порожнина матки стерильною, у яєчнику зберігається жовте тіло, в корі головного мозку — домінанта вагітності. Через зневоднення тканин, розсмоктування рідин плода, навколоплідних вод і оболонок, а також скорочення матки плід перетворюється на мумію (рис. 1).
При постановці діагнозу враховують такі ознаки муміфікації: припинення розвитку зовнішніх ознак вагітності, відсутність передвісників родів та статевої циклічності, промацування в матці твердого тіла, в яєчнику — жовтого тіла.
Лікування тварин у разі муміфікації плода проводять за такою схемою: розкриття шийки матки; звільнення матки від абортованого плода або продуктів його розкладу; знешкодження наявних у матці мікрофлори й токсинів; викликання розсмоктування жовтого тіла; стимулювання фолікулогенезу; стимулювання скорочень матки; загальностимулююча й симптоматична терапія.
З цією метою вводять внутрішньом'язово 2 мл естрофану, есту-фалану чи іншого простагландину, зрошують гарячою водою (40 — 45 °С) протягом 30 - 40 хв піхвову частину шийки матки; роблять сакральну анестезію 1,5 - 2 %-м розчином новокаїну (15 - 20 мл); розкривають цервікальний канал на 4 - 5 пальців і вводять у порожнину матки стерильний слизовий відвар чи олійну емульсію фурациліну, синтоміцину або граміцидину; роблять підшкірну чи внутрішньом'язову ін'єкцію окситоцину (коровам 30 — 60 ОД, свиноматкам ЗО, козам, вівцям, сукам і кішкам 3-15 ОД). Якщо після цього плід не вийшов, то видаляють його за допомогою акушерської петлі або гачка Крея - Шоттлера.
Після виведення плода у порожнину матки вводять антисептичні засоби (антибіотики, сульфаніламідні препарати тощо).
Мацерація плода (maceratio foetus) — ферментативне розм'якшення та розрідження плодових оболонок і тканин абортованого плода в порожнині матки внаслідок катарального чи гнійно-катарального ендометриту (рис. 2). При клінічному дослідженні тварини звертають увагу на її стан (пригнічення і навіть виснаження), гіперемію слизової оболонки піхви й устя шийки матки; трохи відкриту шийку матки; періодичні потуги з виділенням із піхви червонуватої рідини та гнійних мас з домішками мацерованих тканин, кісток плода.
Проводять ректальне дослідження матки. При мацерації плода вона збільшена, флуктує, у ній промацуються кістки плода.
Лікування хворої тварини здійснюють у такій послідовності: проводять анестезію шийки матки; розкривають шийку матки; вводять у порожнину матки слизовий відвар або олійну емульсію; видаляють з неї мацеровані частини плода; промивають її гіпертонічним розчином натрію хлориду або асептичними розчинами; вводять підшкірно 2-5 мл 1 %-го масляного розчину синестролу, 25 - 30 г ова-ріолізату, 8-10 мл пітуїтрину, 50 - 60 ОД окситоцину або інший утеротонічний засіб. При наявності у тварини температури внут-рішньом'язово ін'єктують антибіотик (біцилін-3, пеніцилін або стрептоміцин).
Гнильний розклад, емфізема, путресценція плода (putre-scentio foetus) — гнильний розклад тканин плода внаслідок проникнення в них гнильних анаеробних мікроорганізмів та скупчення великої кількості газів (сірководню, водню, аміаку, азоту, вуглекислого газу та ін.). Плід при цьому збільшується, стає кулястим. При клінічному дослідженні такої тварини у неї виявляють пригнічення, прискорення пульсу й дихання, підвищення температури тіла до 40—41°С. Можливі також слабкі потуги, тимпанія або кольки у кобил; гіперемія слизової оболонки піхви, сухість родових шляхів, виділення з матки коричнюватого ексудату з неприємним запахом, іноді з домішками шматків розкладених плодових оболонок.
Проводять ректальне дослідження тварини. При цьому виявляють збільшення плода та крепітацію його тканин. При наданні допомоги керуються такою самою схемою. Видалити емфізематозний плід із порожнини матки потрібно якомога швидше. Щоб запобігти проникненню мікрофлори крізь шкіру руки під час надання допомоги, обробляють її сумішшю йодбензинпарафіну чи 5 %-м спиртовим розчином таніну, подряпини припікають 5 %-м спиртовим розчином йоду, заливають колодієм і надівають гінекологічну рукавицю.
Для посилення серцевої діяльності тварини та профілактики сепсису вводять підшкірно 20%-й розчин кофеїну, внутрішньом'язово — антибіотики, внутрішньовенно — суміш глюкози з кальцію хлоридом. Змащують родові шляхи олійними фурациліновою чи граміци-диновою емульсіями.
Для зменшення об'єму плода, видалення із тканин газів роблять глибокі розрізи на його тілі і намагаються видалити його. Якщо це не вдається, роблять фетотомію (див. «Фетотомія»). Відокремлюють послід, зрошують порожнину матки асептичним розчином і вводять у неї 3-5 фуразолідонових палички, п'ять капсул септометрину або 1—2 таблетки екзутеру; ін'єктують підшкірно утеротонічні засоби, а внутрішньом'язово — антибіотики пролонгованої дії (біцилін-3, біцилін-5). Обмивають виведений плід і послід 10 %-м розчином хлорного вапна і знищують їх, а використовувані інструменти стерилізують кип'ятінням, мотузки також знищують.
Заходи профілактики абортів повинні передбачати загальну профілактику статевих інфекцій під час осіменіння, догляду за вагітними тваринами, організації родової допомоги та утриманні ро-діль. Загальногосподарські заходи мають передбачати забезпечення належних умов утримання тварин, догляду та повноцінної годівлі. У стійловий період особливу увагу звертають на вітамінне та мінеральне живлення і моціон тварин. Невід'ємним елементом профілактичних заходів є також роз'яснювальна робота серед тваринників.
Вивертання і випадання піхви. Випинання стінки піхви за межі статевої щілини буває частковим (неповним) і повним (рис. 3 4. Встановлюючи діагноз, зважають на такі ознаки: при частковому випаданні піхви дорзальна її стінка випинається із статевої щілини у вигляді червоного міхура розміром з гусяче яйце на початку хвороби лише при лежачому положенні тварини, а пізніше — й коли вона стоїть; при повному випаданні — з вульви виступає яскраве або темно-червоне кругле утворення, у центрі якого видно розеткоподібну піхвову частину шийки матки. Іноді крізь розширений отвір сечовивідного каналу вивертається сечовий міхур, на поверхні якого видно отвори сечоводів.
Рис. 3 Випадання піхви у корови: Рис. 4 Фіксація піхви після вправлення:
а - неповне; б - повне а—мотузяною петлею; б — металевою петлею
Надаючи допомогу хворій тварині з частковим випаданням піхви, обмивають спочатку вульву, промежину та корінь хвоста теплою водою з милом і зрошують слизову оболонку піхви 2 %-м розчином галуну, 1 %-м розчином таніну, калію перманганату у розведенні 1 : 5000, фурациліну 1 : 5000, етакридину 1 : 5000 чи іншим антисептичним розчином.
Обробляють рани, тріщини та ерозії 5 %-м розчином йодгліцерину. За допомогою дерев'яного щита з підкладкою змінюють нахил підлоги у стійлі й забезпечують тварині таке положення, за якого задня частина тулуба буде вище за передню, зменшують у раціоні частку грубих кормів.
При повному випаданні піхви треба вправити її й зафіксувати. Обмивши піхву та обробивши и асептичним розчином, змащують слизову оболонку синтоміциновою емульсією, ксероформною, фурациліновою чи іншою мазями і після низької сакральної анестезії вправляють піхву. Усю вивернуту частину піхви для цього обгортають серветкою або рушником, який зволожують холодним антисептичним розчином (2-3 %-м галуну, 5 %-м таніну чи фурациліну в розведенні 1 : 5000) і, легко натискаючи, вправляють її у тазову порожнину.
Можна вправляти піхву й іншим способом — рукою, що затиснута в кулак і обгорнута вологою серветкою, натискують на ділянку шийки матки й вивернуту частину піхви і вправляють її у тазову порожнину Щоб запобігти повторним випаданням піхви, фіксують її одним із наведених нижче способів (рис. 5): накладають на вульву шкіряний, мотузяний або металевий бандаж і фіксують його до підпруги; обробивши шкіру вульви 5 %-м розчином йоду, накладають на неї 5 — 7 швів з валиками. Голку у корів та нетелей вводять на відстані 3 - 4 см від країв вульви і виводять на відстані 5-7 мм, дотримуючись цих вимог і на другому боці піхви; видаляють голки і між вільними кінцями ниток кладуть валики, які закріплюють морським вузлом; на відповідно оброблену шкіру вульви накладають, починаючи з правого боку, кисетний шов знизу вгору, а потім зліва, зверху й донизу, відступаючи від краю слизової оболонки 4-3 см, з довжиною стібка 2-3 см.
Щоб запобігти проривам тканин піхви шовком, надівають на неї після кожного введення голки відрізок гумової трубки. Кінці лігатури слід зв'язати в нижньому куті вульви, залишаючи щілину для виведення сечі. Місця введення голки обробляють спиртовим розчином йоду та антисептичною маззю.
Інші методи фіксації піхви менш ефективні, тому ми на них не зупиняємося.
Залежування вагітних тварин (paraplegia gravidarum). Хвороба зумовлена ураженням нервово-м'язового та зв'язкового апарату крупа і тазових кінцівок внаслідок розладів рухової функції.
Діагностуючи захворювання, враховують обставини його виникнення та симптоми перебігу. Можливими причинами його можуть бути біологічно неповноцінна годівля та утримання тварин у вузьких приміщеннях з похилою підлогою. У тварин при цьому виникають похитування заду, шкутильгання, вона довго лежить, важко піднімається або взагалі не піднімається; зігнати її з місця не вдається. Якщо захворювання виникає задовго до родів, то можливі шлунково-кишкові розлади, пролежні.
Лікування тварин здійснюють за симптоматичним принципом. Насамперед забезпечують тварину м'якою підстилкою, повертаючи її 2 - 3 рази на день з боку на бік; масажують круп і тазові кінцівки; проводять кварцове опромінення попереку і крижів або прогрівання цих ділянок лампою солюкс чи просто кладуть грілки; переглядають раціон тварини — він повинен складатися з високоякісного сіна, концкормів, вітамінних та мінеральних кормів; роблять ін'єкції ретинолу, кальциферолу, препаратів вітаміну В та С, 40 %-ої глюкози, 20 %-го розчину кофеїну; вводять внутрішньом'язово в ділянці крупа 0,5 - 1 мл 0,5 %-го спиртового розчину вератрину у 2 — 3 точки з кожного боку, повторюючи ін'єкції через 1 — 2 доби.
Передчасні перейми і потуги у корів і кобил. Виникають за кілька тижнів (місяців) до родів внаслідок напування їх холодною водою, згодовування їм промерзлих та запліснявілих жому, трави, надмірної експлуатації кобил, грубого ректального та вагінального досліджень їх.
Діагноз ставлять за ознаками непокоєння тварин, переймів і потуг при відсутності передвісників родів.
При лікуванні тварин з передчасними переймами і потугами кладуть на поперек і крижі мішок з гарячою сінною потертю, великим тваринам вводять підшкірно 0,02 г атропіну, внутрішньом'язово — прогестерон, роблять сакральну епідуральну анестезію.
Маткова кровотеча (haematometra) виникає у вагітних самок при розривах кровоносних судин хоріона чи ендометрію при падіннях, стрибках, ударах, пошкодженні їх патогенними мікроорганізмами чи простішими джгутиковими, ендокринних розладах, гіповітамінозах та мінеральних дефіцитах. Головними діагностичними ознаками є періодичне або постійне виділення крові з статевих органів, яке може супроводжуватися занепокоєнням тварини, анемією кон'юнктиви та слизових оболонок, хиткою ходою, тремтінням м'язів, загальною слабкістю; у піхві помітний згусток крові.
Метою лікування є зупинення кровотечі. Для цього забезпечують тварині спокій, кладуть на її поперек мішок з льодом або холодний компрес; вводять підшкірно чи внутрішньом'язово окситоцин (коровам і кобилам 30—60 ОД, свиням 30, козам, вівцям і сукам 3-15 ОД); ін'єктують внутрішньовенно коровам і кобилам 200 - 300 мл 10%-го розчину натрію хлориду; роблять внутрішньом'язову або внутрішньовенну ін'єкцію коровам вітаміну С по 2 г щодня протягом 5-6 днів, внутрішньовенну 2 %-го розчину іхтіолу з розрахунку 1 мл на 3 кг живої маси.
При кровотечах із шийки матки вставляють у її устя ватно-марлевий тампон, просочений 3 %-м розчином пероксиду водню або розчином фурациліну.
Скручування матки (torsio uteri) — обертання усієї вагітної матки або одного рога навколо своєї поздовжньої осі (на 90°, 180° чи 360°) внаслідок різких рухів, стрибків тварини, поштовхів і ударів інших тварин у її черевну стінку.
При постановці діагнозу зважають на такі ознаки:
· у першій половині вагітності можливе занепокоєння тварини: вона б'є тазовими кінцівками по череву, лягає, швидко встає й іноді, ставши на зап'ясні суглоби, довго залишається у такому стані, втрачає апетит;
· якщо скручування матки сталося в кінці вагітності або під час родів, то у тварини виникають ознаки родів, проте плід не народжується.
Для постановки остаточного діагнозу треба провести вагінальне й ректальне дослідження тварини. У разі, коли скручування захопило поряд з рогами й шийку матки, то при вагінальному дослідженні на стінках піхви виявляються спіральні складки, спрямовані у бік скручування. Ці складки можна промацати введеною у піхву рукою, проте, якщо скручування захопило й піхву, ввести руку в її порожнину не вдається.
Під час ректального дослідження тварини звертають увагу на те, що та широка маткова зв'язка, у бік якої відбулося скручування, натягнута, а протилежна — розслаблена (при сильних скручуваннях натягнуті обидві зв'язки); на матці виявляють спіралеподібні або косі складки, спрямовані у бік скручування (рис.6).
Мета лікування— виправлення неприродного положення матки. При легких формах скручування і відкритій шийці матки вводять руку в її порожнину, розкривають оболонки плода, випускають води і. захопивши передлежачу частину плода і повертаючи його у протилежному до скручування напрямку бік, виправляють матку. Після цього у порожнину матки вводять 2 — 3 л стерильної олійної рідини і витягують плід.
За важких форм скручування матки для її виправлення необхідно мати не менше двох помічників. Тварину ставлять на крутому схилі так, щоб передня частина її тіла була значно нижче від задньої. Вводять руку в пряму кишку й визначають напрямок скручування. Один помічник, присівши з того боку тварини, в який сталося скручування, впирається плечем у нижню черевну стінку і, піднімаючись, намагається змістити плід у протилежному напрямку (лікар при цьому допомагає йому рукою, через пряму кишку). Другий помічник у цей час, ставши з другого боку, повинен погладжувати долонями по черевній стінці зверху вниз.
Можна розкручувати матку й у лежачої тварини. Для цього її кладуть на спину на рівній або, краще, похилій поверхні, застеленій соломою, зв'язують і підтягують передні кінцівки до грудей, а задні — до черева. Потім різким рухом повертають тварину у бік скручування. Матка при цьому, відстаючи в обертанні від тіла, розкручується і набуває нормального положення. Іноді доводиться зробити кілька обертів.
Щоб розкрутити матку методом Шефера, визначають напрямок скручування і валять корову на той бік, у який воно відбулося. Зв'язують попарно передні й задні кінцівки і кладуть на черево тварини між останнім ребром та маклаком дошку, довжина якої З - 4 м, ширина ЗО - 40 см і товщина 4-6 см. Повільно повертаючи тварину за кінцівки через спину, одночасно тиснуть дошкою на матку, завдяки чому вона затримується на місці і розкручується (рис. 82).
Якщо виконані прийоми виявились непридатними або неефективними за даних умов, вдаються до кесаревого розтину.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Які причини випадання піхви у самок.
2. Як надають лікувальну допомогу при випадінні піхви.
3. Охарактеризуйте методику проведення епідурально-сакральної анестезії.
4. Назвіть загальні профілактичні заходи при абортах.
5. Які клінічні ознаки залежування вагітних.
Домашнє завдання: Повторити матеріал з використанням посібника Яблонський В.А. (практикум), с.149-159
Після виконання завдання студенти повинні:
знати причини, що викликають патологію вагітності у самок.
вміти поставити діагноз та призначити лікування при хворобах вагітних.
Інструктивну картку підготувала викладач Гордієнко В.П.