Вступ
План
- Коротка історія розвитку і досягнень ветеринарного акушерства, гінекології та штучного осіменіння.
- Суть методу штучного осіменіння. Основоположник штучного осіменіння.
- Кращий досвід організації відтворення стада і одержання приплоду в колективах, фермерських та індивідуальних господарствах.
- Значення і завдання дисципліни.
Література
1. Л.1, с. 32 -39
2. Л.7, с. 3 - 15
1. Коротка історія розвитку штучного осіменіння с/г тварин.
Головне завдання яке стоїть перед тваринниками нашої країни – збільшити виробництво продукції тваринництва для задоволення зростаючих потреб населення у продуктах харчування, а промисловості – в сільськогосподарській сировині.
Однією з головних умов розв’язання цього завдання є створення міцної кормової бази, що забезпечує правильну і повноцінну годівлю худоби. Поряд з цим важливу роль відіграє поліпшення породних і племінних якостей худоби. Багатовіковий досвід показує, що в породистих тварин, які походять від високопродуктивних батьків, як правило, значно вища продуктивність і краща віддача затрати кормів і праці, ніж у безпородної худоби.
Найефективнішим і найшвидшим засобом масового поліпшення худоби є штучне осіменіння маточного поголів’я спермою кращих племінних плідників. Звичайно, якість потомства залежить від спадкових властивостей обох батьків, але потомство самця – плідника значно більш численне, ніж потомство самки, а тому і вплив плідників на продуктивність стад набагато сильніший. Якщо при природному паруванні від самця плідника можна отримати за рік не більше 100 – 120 телят, від жеребця 50 – 60 лошат і від барана до 80 – 100 ягнят, то застосування штучного осіменіння дає можливість збільшити ці цифри в багато разів.
Отже, штучне осіменіння – це метод осіменіння самок с/г тварин за допомогою штучно взятої сперми від плідників, спеціальних інструментів під керівництвом техніка штучного осіменіння.
Застосування цього методу значно прискорює виведення нових і удосконалення існуючих порід тварин, оскільки тут велику роль відіграє використання кращих племінних плідників.
Багато видатних вітчизняних порід ВРХ – лебединська, овець – асканійська, кавказька, куйбишевська було створено у відносно короткі строки завдяки штучному осіменінню. З винайденням способів тривалого зберігання сперми поза організмом виникла можливість одержувати приплід від давно померлих плідників, сперму від яких взято, ще за життя плідників.
Тепер штучне осіменіння є основним способом відтворення поголів’я великої рогатої худоби, вівчарства, свинарства. Теоретичною основою штучного осіменіння є такі науки, як анатомія, фізіологія, біохімія.
Метод штучного осіменіння пройшов довгий етап розвитку, який можна поділити на такі періоди.
Перший період – з стародавніх часів до 1899р. Давні асірійці ще за 800 років до нашої ери використовували для штучного осіменіння сперму жеребців добуту з статевих органів самки кобили після парування. Також існують відомості, що араби успішно застосовували осіменіння кобил у ХІУ столітті нашої ери.
У ХУІІІ столітті німецький рибовод С.Якобі виводив мальків риб, випускаючи ікру і молочко в кадку з водою. У 1855р російський вчений В.П.Враський розробив більш досконалий "сухий" спосіб запліднення ікри, який полягає в тому, що випущену в суху посудину ікру обливають молочком самця, злегка розведеним водою.
Перший науковий дослід штучного осіменіння ссавців був проведений в 1780 році відомим італійським біологом Ладзаро Спаланцані. Вчений увів у статеві органи суки сперму самця, і через 62 дні після осіменіння сука народила трьох цілком нормальних щенят, на вигляд і за забарвленням схожих, як на матір так і на батька.
У ХІХ столітті було проведено багато дослідів з штучного осіменіння собак, кролів, коней. Цим методом зацікавилася і медицина, використовуючи його для боротьби з неплідністю.
Наприкінці ХІХ століття почали використовувати штучне осіменіння на кінних заводах Росії, Польщі та інших країн.
Другий період – (1899 – 1927рр.) тісно пов'язаний з іменем І.І.Іванова, який у 1899 році почав досліди з штучного осіменіння кобил на Дубровському кінному заводі. Ці дослідження були продовжені на інших кінних заводах. Деякі інструменти запропоновані Івановим, наприклад гумовий катетер для введення сперми кобилам, застосовується і тепер.
Вченим було запропоновано:
- губковий спосіб збирання сперми жеребця;
- вперше застосовані розріджувачі для сперми;
- сперму можна зберігати поза організмом при низьких температурах;
- вперше отримав приплід від штучно запліднених корів і овець.
Ілля Іванович Іванов є основоположником штучного осіменіння в нашій країні, тому, що він не тільки розробив а й удосконалила та науково обґрунтував метод штучного осіменіння. Він довів, що метод штучного осіменіння дає можливість значно прискорити якісне поліпшення тваринницької галузі сільського господарства.
Дослідами І.І.Іванова було доведено, що порцією сперми (еякулятом), яку плідник виділяє за один раз можна, можна поділити на кілька частин і використати для осіменіння кількох самок. З 1909 до 1913 року в лабораторії яку очолював І.І.Іванов, з методом штучного осіменіння було ознайомлено 500 спеціалістів, як російських та і закордонних. Та у царській Росії штучне осіменіння не набуло належного поширення.
Третій період – (1928 – 1940рр.) В СРСР велика перебудова сільського господарства. Першим головним завданням було швидке відновлення тонкорунного вівчарства, яке дуже занепало після війни. Для цього потрібно було схрестити кілька десятків мільйонів грубововних овець з тонкорунними баранами. Під керівництвом І.І.Іванова це завдання було виконане, у 1928 році в племінному вівчарському господарстві №1 Ставропольського краю було штучно осіменено 4700 овець, а вже в 1930 році 98 тисяч овець.
До 1940 році штучне осіменіння набуло величезного поширення в сільському господарстві так як штучно осіменяли корів, овець, кобил.
З 1936 – 1937 років почали зберігати і заморожувати сперму для тривалого зберігання а також транспортувати желатинову сперму в дальні райони. За кордоном штучне осіменіння застосовувалося лише при науково – дослідних лабораторіях.
Четвертий період – (1941 – 1954рр.) У роки Великої Вітчизняної війни застосування штучного осіменіння різко скоротилося. Тільки в 1951 році штучне осіменіння збільшилося в порівнянні з довоєнними роками.
В цей період було розроблено зберігання сперми при температурі 0˚ з попереднім розведенням середовищем, що містить жовток курячого яйця. Пізніше І.В.Смирновим був розроблений спосіб зберігання сперми при низьких температурах та можливість зберігання її декілька років.
П'ятий період – (1955 – 1968рр.) Розвиток штучного осіменіння і його перехід до нових організаційних форм. До 1955р. кожен колгоспний пункт штучного осіменіння був самостійною виробничою одиницею, яка не мала потреби у зв’язку з іншими господарствами.
Сперму отримували на пунктах штучного осіменіння і нею ж осіменяли своїх тварин, це не повністю відповідало завданням штучного осіменіння – одержувати від одного бугая найбільшу кількість приплоду.
З 1955р. починається перебудова штучного осіменіння створюються станції штучного осіменіння де утримують самців плідників різних видів тварин і сперму від них транспортували по різним господарствам.
З 1974 р. в Радянському Союзі було 1490 станцій, що підвищило штучне осіменіння по всій країні.
Шостий період - (1969р) впровадження у виробництво методу тривалого зберігання сперми у рідкому азоті. Цей метод може стати основою перебудови племінної справи. В 1975 році в Радянському Союзі заморожена сперма була використана для осіменіння близько 15млн. корів і телиць.
Надалі заморожування стає основним методом зберігання сперми.
2. Значення і завдання дисципліни відповідно до ринкових відносин.
Дисципліна «Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння тварин» є важливим фрагментом біотехнології у тваринництві, забезпечує реалізацію великомасштабної системної селекції, значно прискорює процес поліпшення існуючих і виведення нових порід, сприяє прямій економії за рахунок зменшення кількості і підвищення якості плідників, а також потенціальну економію за рахунок найбільш раціонального використання плідників перевірених за якістю потомства, за рахунок вдосконалення умов відбору і підбору і здійснення замовного парування у племінному тваринництві за рахунок профілактики інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом.
Технологія відтворення сільськогосподарських тварин, реалізація якої здійснюється шляхом штучного осіменіння, є профілюючою дисципліною, де викладаються також питання запліднення, вагітності, пологі, післяпологового періоду, профілактики безпліддя, спрямованої регуляції відтворювальної функції тварин.
Штучне осіменіння, як зоотехнічний метод розведення тварин, забезпечує хороші наслідки тільки при глибокому знанні анатомії і фізіології системи органів розмноження, технології тваринництва, основ ветеринарного акушерства і гінекології, біотехнології розмноження тварин в умов різних форм селянського господарства.
Метою курсу є допомога студентам освоїти анатомію, фізіологію статевої системи і нейрогуморальну регуляцію розмноження тварин; найбільш раціональну технологію використання племінних плідників в умовах племоб'єднань, племпідприємств, племінних заводів, різних форм господарств; раціональну організацію роботи пунктів штучного осіменіння, лабораторій по племінній роботі та відтворенню стад, пологових відділень, цеху відтворення на фермах різних видів тварин; основи кріобіології та інші засоби забезпечення анабіозу генеративних клітин; основи вікової зоотехнічної фізіології і ендокринології; техніку осіменіння різними способами самок основних видів тварин; оперативний контроль і облік відтворення с/г тварин.
Акушерська практика є у більшості випадків найважливішою і най-прибутковішою частиною практики лікаря ветеринарної медицини, особливо з причини різноманітності акушерських втручань і саме тому, у залежності від того, настільки вправно лікар володіє акушерськими прийомами, його оцінюють як спеціаліста. В нашому технікумі Ви маєте оволодіти багатьма маніпуляціями, Ви повинні навчитися думати і вправно виконувати акушерські втручання.
З одного боку, на заняттях важко подати всі випадки допомоги при родах і т. п. З другого боку, оволодіти ними можливо тільки після особистого виконання.
Від Ваших перших акушерських втручань залежить успіх Вашої кар'єри. У випадку патологічних родів молодий спеціаліст або підтримує свою репутацію, або серйозно себе компрометує. Спритніший колега або навіть скотар спробує продовжувати надання допомоги, яку Ви полишили і може досягти успіху, а Ваша невдала спроба позбавить Вас довір'я власників тварин. Ось чому неможливо обіцяти Вам легкого акушерства. Для опанування акушерством потрібна ретельна і систематична робота, причому взаємна: від викладача — знання і досвід, від Вас — старання і бажання.
3. Досягнення видатних вчених в галузі відтворення та техніки штучного осіменіння.
Основоположником штучного осіменіння, як уже зазначалося є І.І.Іванов. З робіт радянських дослідників в галузі біології розмноження тварин і штучного осіменіння слід відзначити передусім дослідження з фізіології і біохімії статевих клітин, проведені такими вченими: В.К.Миловановим, М.П.Шергіним, Г.В.Паршутіним.
Багато зробили для розробки теорії і техніки штучного осіменіння М.Ф.Мишкін, А.Ю.Татасевич., А.І.Лопирін, В.О.Морозов, Н.В.Логінова, І.І.Родін, І.І.Соколовська, Ф.І.Осташко.
Оригінальну техніку осіменіння свиней розробили О.В.Квасницький, Т.М.Козенко, А.П.Студенцов.
У 1951 році вченим на чолі з В.К.Миловановим була присуджена Державна премія І ступеня за розробку і впровадження у виробництво методу штучного осіменіння с/г тварин.
В 1971 р. Комітет у справах винаходів та відкриттів при Раді Міністрів СРСР зареєстрував відкриття, зроблене ще в 1947 – 1950 рр. В.К.Миловановим, І.В.Смирновим, І.І.Соколовською про те, що спермії ссавців зберігають біологічну повноцінність і генетичну інформацію після заморожування при низьких температурах. Збереження сперми при низьких температурах можливе лише при наявності спеціального обладнання, а саме приладів, які тривалий час зберігають низьку температуру. Такими приладами для збереження сперми є посудии Дьюара, які заповнені рідким азотом, температура кипіння якого - 196◦С.
Слід відмітити що закордоном користуються в основному технікою штучного осіменіння запозиченою в Радянському Союзі. Так справдилося передбачення російського коне заводчика Урусова, автора відомої "Книги про коня" висловлене декілька десятків років назад, про те, що "Великої важливості питання штучного осіменіння ссавців буде остаточно розроблене російськими вченими і не із Заходу прийде в Росію, а з Росії надійде на Захід".
Розробка способу штучного осіменіння – незаперечна заслуга вітчизняної науки. Впровадження цього методу, який є одним з найзначніших наукових і технічних відкриттів ХХ сторіччя у галузі тваринництва, може бути по праву названо яскравим прикладом науково – технічної революції у сільському господарстві.
4. Передовий досвід з питань технології відтворення стада і одержання здорового приплоду.
Наука і практика технології відтворення стада за останні роки досягла значних успіхів у вирішенні проблеми підвищення плодючості та інтенсифікації розмноження тварин.
- Розробка та удосконалення ультразвукової діагностики вагітності на ранніх строках.
- Розробка та удосконалення епіцервікального способу осіменіння.
- Розробка гормональних методів ранньої діагностики вагітності.
- Розробка теоретичних основ і практичних методів гормональної індукції поліовуляції для трансплантації ембріонів і отримання близнюків.
- З'ясування гормональних і структурно–функціональних механізмів регуляції функції органів статевої системи.