4. Вроджена неплідність

Вроджена неплідність - нездатність до відтворення як наслідок аномалій розвитку статевого апарату самців і самок, які виникли в період внутрішньо- утробного розвитку при зустрічі нормальної яйцеклітини і спермія які належать тваринам різних видів, заплідненя не відбувається або вагітність переривається внаслідок біологічного несумісництва яйцеклітини і сперміїв.

Наприклад: мулиці дуже рідко вагітніють і плоди в них народжуються з виродливостями. При гібридизації яка і корови плоди нормальні.

Існують три основні вроджені форми неплідності:

-   інфантилізм

-   фримартинізм

-   гермафродитизм

Інфантилізм  дитячий  - це недорозвиток жіночого статевого апарату, яке зумовлене недостатньою дією гіпофіза та іншими аномаліями ендокринної і нервово системи.

Самки стимулюють статеву зрілість самців і навпаки.

У деяких телиць при завершені формування тіла з нормальним екстер'єром статева циклічність не проявляється. Отже, виходячи з цього можна сказати, що інфантилізм - не аномалія розвитку при якій весь організм, або тільки статева система зберігає риси дитячої будови.

В залежності від цього розрізняють:

-   загальний інфантилізм

-   статевий інфантилізм

Клінічні ознаки: малий об’єм матки і її рогів, яєчники розмірами з горошину,  або вони можуть бути нормальною величиною з фолікулами. Також можуть спостері­гатися недорозвиненість статевих органів: вульви та піхви.

Лікування: Для стимуляції діяльності статевого апарату застосовується вигул самок з самцями, масаж, тканинні препарати

Фримартинізм - відхилення під норми в розвитку системи статевих органів,  у теличок при різностатевих двійнятах. Бугайці народжуються нормальними з розви­нутим статевим апаратом. У теличок виявляють недорозвинену піхву, зарощену шийку матки, /гіпоплазія/ або відсутність яєчників, перерозвинений клітор.

Фримартинізм можна пояснити тим, що плацентарні судини обох плодів з'єднані між собою, через них до жіночого плоду йдуть чоловічі гормони і навпаки, але чоловічі гормони домінують.

При народжені двійні 30% -2 самці,  30% - самки, а 40% самець і самка з яких самок - 90% неплідних.

Клінічні ознаки: бугай мас подібний вигляд телиці, аномалії статевих органів.

Діагноз: Після народження телички при різнополих двійнятах необхідно дослідити статеву систему самки. В нормі у теличок довжина піхви І2-І5см.,  у фримартинів 4-4,5 см., піхвова частина шийки матки відсутня.

Фримартини є добрими робочими і м’ясо-продуктивними тваринами.

Гермафродитизм - аномалія розвитку статевих органів, коли в одного і того ж індивідуума є  жіночі і чоловічі статеві органи.

Розрізняють дві форми:

-    справжній - статева система, будова статевих органів, статеві залози мають ознаки і самок і самців, в наявності елементи яєчника і тести кула /овотестис/,  які функціонують періодично, поведінка змінюються і в чоловічий і в жіночій бік.

-    несправжній - статева система має певну будову чоловічу або жіночу, але між статевими губами у самок перерозвинутий клітор, у самців - вульва.

Зустрічаються такі аномалії:

-    вроджені аномалії шийки матки;

-    вроджені аномалії матки;

-    аномалії вульви і піхви.

5.   Дослідження  статевої системи плідників. Андрологічна диспансеризація.

Бугая фіксують за роги, при потребі застосовують засоби заспокоєння (нейролептики, аміназин, ромпун) чи знеболення і проводять андрологічне дослідження за схемою:

1.      Реєстрація

2.      Анамнез

3.      Загальне клінічне дослідження

4.      Дослідження статевих органів :

а). огляд;

б). пальпація;

в). ректальне дослідження;

г). рефлексологічне дослідження

д). вивчення проявів безумовних рефлексів.

При необхідності роблять лабораторний аналіз крові, сечі, проводять андрологічні диспансеризацію.

Андрологічну диспансеризацію проводять в три етапи:

1 етап проводять  під час вирощування бугайців до 6–ти місячного віку. Мета цього етапу виявити і вибракувати бугайців із природженими аномаліями розвитку.

2 етап є диспансеризацією відібранних для племінних цілей бугайців віком від 6 – 12 місяців під час дорощування та попереднього випробування їхньої племінної цінності в господарствах. На підставі данних про прояв статевих рефлексів, дослідження статевих органів та сперми кожного плідника роблять попередню оцінку його андрологічної цінності.

3 етап це диспансеризація племінних бугаїв, що надійшли в племпідприємств. Вона включає систематичний нагляд за станом  здоров'я   бугаїв, їх відтворною здатністю у процесі використання, дослідження на заразні хвороби (бруцельоз, лептоспіроз, трихоманоз, лейкоз, туберкульоз, паратуберкульоз, вібріоз і тд.), дослідження крові на вміст (білка, кальцію, неорганічного фосфору), сечі(питома вага, білок, цукор, кетонові тіла, домішки), аналіз спермо продукції. Результати досліджень вносять в "картку андрологічної диспансеризації бугая - плідника".

Згідно диспансеризації багїв відносять до трьох груп :

1 – високоплідні бугаї;

2 – бугаї з нормальною плодючістю;

3 – бугаї з зниженою плодючістю;

4 – неплідні бугаї.

6. Діагностика імпотенції

Імпотенція – патологія відтворювальної здатності, що проявляється у самців розладами парування (парувальна імпотенція), неможливістю запліднення (запліднювальна імпотенція).

Парувальна імпотенція -  нездатність самця здійснити статевий акт у звязку з ураженням у нього органів парування (статевого члена, препуція). Ця імпотенція може бути уродженою та набутою.

Запліднювальна імпотенція – розлади сперміогенез чи патології додаткових статевих залоз. Може бути уродженою та набутою.

7. Парувальна імпотенція

Уроджені та спадково обумовлені аномалії розвитку статевих органів.

Гіпоплазія статевого члена (пеніса) – (hypo – малий, plasia – утворення) – зменшення статевого члена (прутня), що виникає з генетичних причин. Найчастіше він укорочений, малий за розмірами, потовщений і знаходиться в глибині препуційного мішка.

Симптоми. При рефлексологічному дослідженні молодого бугая виявляється, що він проявляє локомоторний (статевий потяг) та обіймальний рефлекс, алеерекція статевого члена проявляється слабко, він не виводиться з препуційного мішка. Під час парування сперма виділяється у препуційний мішок і витікає з нього на тіло самки.

Діагноз обґрунтовують за даними клінічного дослідження і спостереження. При  блокаді нервів за І.І.Вороніним пеніс не можна витягнути за межі препуціонального мішка. У жеребчиків захворювання виявляють у перші місяці після народження за ознаками виділення сечі в препуціональний мішок, у інших самців – при статевому дозріванні за відсутністю парувального рефлексу. Таких самців не використовують а вибраковують.

Гіпоспадія – (hypo – малий, spadion – отвір) – це ступінь гіпоплазії, при якій  деформується уретра і її зовнішній отвір відкривається в глибині статевого члена (прутня) або уретра має декілька отворів. Супроводжується гіпоспадія недорозвитком печеристих тіл.

У лошат таку патологію можна виявити у перші дні після народження за виділенням сечі з декількох отворів уретри.

У бугаїв зовнішній отвір уретри може знаходитися в промежині або в мошонці (калиткі).

Симптоми. На головці прутня відсутній отвір уретри і сеча виділяється з його глибини, або з декількох отворів які є на головці прутня. При недорозвинених печеристих тілах ерекція слабка.

Діагноз ставлять на підставі спостережень за актом сечовиділення і при клінічному огляді прутня. Тварин вибраковують.

Кровотеча з верхівки статевого члена. Захворювання проявляється у всіх самців–плідників, а особливо у жеребців, бугаїв, псів ця хвороба вважається природженою аномалією.

Симптоми. На головці прутня, збоку від уретри, є отвір нориці, краї якої оточені обручеподібним розростанням грануляцій, що мають червонувато–синє забарвлення. Під час ерекції, коли порожнини кавернозних тіл наповнюються кров'ю, із отвору тонкою цівкою або краплями виділяється кров.

Діагноз ставлять за результатами клінічного дослідження. При анестезії прутня можна вивести статевий член з препуція і підтвердити наявність нориці введенням спеціального гудзикоподібного зонда. При цьому через норицю кавернозні тіла прутня наповнюються кров'ю.

Лікуваняя. Отвір нориці можна припікати електричним катетером, що має форму голки. Захворювання не загрожує життю плідника, але для відтворення плідник не придатний.

Дисфункція ретракторних мязів статевого члена – спазм ретракторних мязів статевого члена під час садки, що проявляється неповним його виведенням  з препуціонального мішка.

Хвороба спостерігається у молодих бугаїв, її можна вважати тимчасовим розладом функції м'язів. Якість сперми не порушуєься, але ця хвороба передається спадково, тому самців з такими вадами необхідно вибраковувати.

Гвинтоподібне викривлення статевого члена (прутня) – (штопороподібний пеніс).

Причини. Хвороба передається спадковістю або є наслідком недорозвиненості печеристих тіл прутня, вісцерального листка препуціонального мішка, головкипеніса, його травм з утворенням нематом.

Симптоми. Під час ерекції при природному паруванні кінцева частиня прутня повертається навколо поздовжньої осі проти годинникової стрілки, що заважає введенню в статеву щілину.

Лікування. Фіксація головки прутня так, щоб вона не оберталась. Оперативне втручання не ефективне.

Вибраковка.

Зрощення прутня з препуційним мішком (Персистуюча вуздечка прутня). Хвороба зустрічається у всих видів тварин.

Причини остаточно не з’ясовані.

Симптоми. Складка, що з’єднує тіло або головку прутня з препуційним мішком заважає виведенню його і сприяє накопиченню сечі в спермі та порожнині препуційного мішка. У псів у препуційному мішку накопичується смегма, що сприяє виникненню баланопоститу.

Вуздечка прутня може бути широкою і з’єднувати все тіло його з препуційним мішком або вузькою, що прикріплюється до певної ділянки прутня. У частини самців вона має вигляд сполучнотканної складки, що вільно звисає з тіла прутня. Дрібні складки не є перешкодою для отримання сперми і при паруванні тварин. Вільно звисаючу складку слизової оболонки необхідно диференціювати від папілом, а у псів – від перевивної венеричної саркоми.

Діагноз обгрунтовується  данними клінічного дослідженя самців і статевого члена, виведеного із препуційногомішка.

Лікування. Персистуючу зв’язку розсікають, а вільно звисаючі складки, якщо вони є перешкодою для використання плідника – відсікають, шви не накладають. В порожнину препуція при необхідності вводять антисептичну мазь або антибіотики на 0,25% розчині новокаїну.

8.  Запліднювальна імпотенція

Уроджена та спадково обумовлена запліднювальна імпотенція

Гермафродитизм – (інтерсексуалізм, двостатевість). Під гермафродитизмом розуміють уроджену аномалію, коли у одного і того ж індивіда одночасно розвиваються елементи мюллєрових та вольфових проток. Дуже рідко гермафродитизм проявляється справжньою двостатевістю, при якій у тварини одночасно є сімяники  і яєчники, порівняно рідко у них виявляють  поєднання сім’яників із зовнішніми статевими органами самки (статеві губи, передверя піхви, клітор). Таких тварин вибраковують.

Крипторхізм – уроджена аномалія, при якій сім’яники затримуються у черевній порожнині самця, а не опускаються у калитку (переважно крипторхізм буває лівостороннім).

Гіпоплазія сім’яників – недостатній розвиток сім’яників, що буває наслідком спадково зумовленого розладу ембріонального розвитку. Одностороння гіпоплазія(лівого сім’яника) проявляється різним ступенем олігоспермії та тератоспермії, а двостороння – аспермією. Бугаїв вибраковують.

Сегментальна аплазія та гіпоплазія похідних вольфової протоки – характеризується одно- чи двосторонньою відсутністю чи недостатнім розвитком придатків сім’яників, сім’япроводів та міхурцеподібних залоз.

При пальпації сім’яників виявляють на місці придатка сім’яника тонкий щільний тяж без чітко вираженого хвоста придатка. При ректальному дослідженні іноді встановлюють повну відсутність чи надостатній розвиток додаткових статевих залоз. Статеві рефлекси у таких самців можуть зберігатися, але дуже рідко вдається отримати еякулят, який до того ж відзначається олігосперматизмом чи аспермією. Якщо аплазія торкнулася сім’япроводів, то придаток сім’яника, внаслідок переповнення його каналу сперміями, виявляється збільшеним з нерівномірними потовщеннями.

Самці – плідники підлягають вибракуванню.