6. Піхвові методи отримання сперми.

Губковий метод – запропонував І.І.Іванов. Застосовували його для отримання сперми від биків, баранів, жеребців. Для свиней цей спосіб не застосовувався тому, що у свині піхва вузька і в піхву можна ввести лише вузьку  губку, яка не може всмоктати в себе весь еякулят. В наш час цей метод не застосовують. Суть цього методу полягає в використанні губки, яку після відповідної підготовки вводять в піхву самки, яка знаходиться в стані статевої охоти, а потім дозволяють самцю зробити садку. Після еякуляції губку виймають з піхви самки і в спеціальний посуд видавлюють з губки еякулят.

Метод має такі недоліки:

1. губка потребує спеціальної підготовки;

2. губка є „інородним” тілом, тому може порушувати динаміку еякуляції;

3. під час вижимання еякуляту спермії травмуються;

4. губка всмоктує в себе велику кількість піхвового слизу.

Піхвовий або дзеркальний метод – збирання сперми з піхви піхвовим дзеркалом або іншими приборами зразу після коїтусу (статевого акту, парування, садки) таким способом збирали сперму у кобил, овець та корів, але тільки тоді коли шийка матки закрита.

 У свиней отримують сперму після введення тампона в передню частину піхви, під час еякуляції сперма виливається назовні з вульви.

Піхвовий метод отримання сперми простий по техніці виконання але має недоліки :

1. сперма розсіюється в складках піхви;

2.еякулят з домішками слизу з піхви самки, що знижує якість сперми.

Від самців птиці К.Братановим був запропонований простий метод отримання сперми. Самку витримують на голодній дієті. Через 36 – 48 годин за допомогою звичайного кумового балончика або груші промивають клоаку фізіологічним розчином. Стерильною ватою намотаною на кінчик пінцету, висушують клоаку. Потім допускають самця для коїтусу, після якого самку тримають клоакою вниз та скляною паличкою або ложечкою видаляють вміст клоаки.

Піхвовий метод також практикують в звірництві. Відразу після коїтусу самку поміщають в тепле приміщення, де за допомогою скляних трубок з  гумовим балончиком, підігрітих до температури тіла тварини, видаляють сперму з передньої частини тіла піхви самки.

І.І.Іванов розробив метод отримання сперми від забитих самців птиці. Після розрізання черевної порожнини з ампулоподібних розширень видавлюють по направленню до клоаки сперму.

При загибелі цінного плідника, сперму добувають відразу  після забою або загибелі плідника. Для цього проводять кастрацію, відокремлюють придаток сім’яника  ріжуть його на дрібні шматки з яких фізіологічним розчином вимивають сперму.

Техніка штучного осіменіння складається з п’яти основних елементів: взяття сперми від плідника, оцінка сперми, розведення її, зберігання і власне осіменіння, тобто введення сперми у статеві шляхи самки.

Розробка техніки взяття сперми від плідників пройшла тривалий шлях розвитку. Єдиним способом взяття сперми до початку досліджень І. І. Іванова був так званий п і х в о в и й   с п о с і б. Він дуже простий, але зате у нього багато недоліків. Після природної садки плідника на самку, у піхву останньої вводять знезаражене піхвове дзеркало і за його допомогою беруть сперму, яка звичайно змішується із слизом, що заповнює піхву. При цьому як правило, вдається взяти лише частину виділеної самцем сперми; решта розмазується по стінках статевих шляхів або всмоктується в матку (у кобили). Тепер цей спосіб може бути застосований лише для перевірки рухливості сперміїв в разі неможливості взяти сперму у штучну вагіну. Самки, що використовуються для взяття сперми, повинні бути цілком здоровими. Для свиней цей спосіб зовсім непридатний через вузькість і велику довжину піхви, а також тому, що більша частина сперми всмоктується в матку.

У 1931 р. колективом радянських учених було сконструйовано ш т у ч  н у   в а г і н у для взяття сперми від кнурів. Ця конструкція виявилася такою вдалою, що з деякими змінами застосовується для всіх сільськогосподарських тварин уже понад 40 років в усіх країнах світу.

7. Будова штучної вагіни

Ш т у ч н а  в а г і н а (штучна піхва) – це простий прилад, в якому можна відтворювати основні умови, необхідні для нормального прояву рефлексу еяколяції: відповідну температуру, тиск і стикання статевого члена з гладкою, слизькою поверхнею. Для кожного виду сільськогосподарських тварин виготовляють спеціальні вагіни, розміри і будова яких відповідають величині статевого члена самця. Проте принцип будови штучних вагін однаковий для усіх видів тварин.

Основні частини штучної вагіни – циліндр, або корпус,  тонкостінна гумова камера і спермоприймач. Крім того, є додаткові деталі: 2-4 гумових кільця для закріплення камери на циліндрі, ебонітовий краник (у вагіні для жеребця замість нього є загвинчувана гайка), гумовий тримач спермоприймача (застосовується тільки у вагіні для бугая), еластична поролонова накладка, призначена для механічного очищення статевого члена.

Ц и л і н д р и для вагіни виготовляються з ебоніту (для баранів), з товстої гуми (для бугаїв),з алюмінію або оцинкованого заліза (для жеребців). Корпус вагіни для жеребців з одного кінця закінчується звужуванню горловиною і має ручку для тримання. У стінці корпуса є патрубок з отвором для вливання води і вдування повітря.

Циліндр для барана 20 см, для бугая 50 см, для жеребця 54 см завдовжки. За кордоном і на деяких станціях в СРСР застосовують вагіну для бугая так званого „європейського” зразка – більш коротку і вузьку.

Для взяття сперми від кнурів застосовують вкорочений на 12-15 см циліндр вагіни для бугая або штучну вагіну конструкції Полтавського інституту свинарства, корпус якої виготовляється з оцинкованого заліза. Є варіант вагіни для кнура з електропідігріванням.

Тонкостінна гумова трубка (камера) виготовляється з спеціальної високоякісної гуми. Камера для бугая 70 см, для барана 33 см, для жеребця 90 см завдовжки. При взятті сперми від кнура використовують камеру для бугая або для барана. Обидва кінці камери завертають і натягають на кінці циліндра. Поверхня нової, яка ще не була у вжитку, камери з одного боку гладка, з другого – трохи шорстка.

С п е р м о п р и й м а ч призначений для збирання виділюваної самцем сперми. Для барана і бугая застосовуються або одностінні спермоприймачі, що мають вигляд конічних пробірок, або (частіше) двостінні спермоприймачі. У між стінний простір останніх наливають теплу воду, що захищає спермії від різкого охолодження. Маючи такі спермоприймачі, сперму можна брати на відкритому повітрі або в неопалюваному приміщенні. Що ж до одностінних спермоприймачі, то їх можна застосовувати тільки при температурі не нижчій за 18⁰С.

В укороченій („європейській”) вагіні для бугая застосовують поліетиленові спермоприймачі одноразового використання: після взяття сперми від бугая її переливають у скляні посудини, а спермоприймачі викидають.

Спермоприймач для жеребця являє собою широкий гумовий стакан, який накладають на горловину штучної вагіни. При взятті сперми на холодні на такий спермоприймач слід накладати ватний чохол. У кожного спермоприймача повинна бути кришка, якою він закривається негайно після виймання з вагіни.

Спермоприймач вагіни для кнура виготовлено з прозорої пластмаси; складається він з ковпака і градуйованого стакана, які з’єднуються між собою гвинтовою нарізкою. У ковпак вставляють пластмасовий або гумовий фільтр. Іноді користуються скляною банкою місткістю 0, 5 л, яку приєднують до вагіни за допомогою гумової трубки (куска камери). У верхній частині трубки роблять отвір для виходу повітря в міру надходження сперми в банку. У горловину банки вставляють пластмасовий фільтр, який затримує густий секрет цибулинних залоз.

Щоб запобігти перенесенню заразних хвороб від одного плідника до іншого, а також зменшити можливість потрапляння мікробів у сперму в тих випадках, коли від плідника беруть два еякуляти підряд, для кожного плідника слід мати по дві окремі вагіни, на яких білою фарбою, що не змивається, позначені кличка або номер плідника. Вагіни потрібно зберігати у спеціальній закритій шафі з полицями, де є гнізда для кожної вагіни. Спермоприймачі, пінцети та інші інструменти, що застосовуються при підготовці штучних вагін, також повинні зберігатися в закритих шафах.