План

1. Хвороби матки.
2. Патологічні процеси в шийці матки.
3. Гіпоплазія яєчників.
4. Гіпофункція яєчників.
5. Запалення яєчників.
6. Персистентне жовте тіло.
7. Атрофія яєчників.
8. Склероз яєчників.
9. Новоутворення в яєчниках.

Література

1.  Л. 12, с 402 - 414

1. Хвороби матки

Гостре гнійно-катаральне запалення слизової оболонки матки – ендометрит. Виникає після патологічних родів, при несвоєчасному лікуванні гостре катаральне запалення переходить в гнійно-катаральне запалення.

Етіологія. Ураження через шийку матки або гематогенним шляхом.

Клінічні ознаки. Загальний стан без змін,  інколи спостерігається легка лихо­манка,  погіршення апетиту та секреції молока. З статевих органів виділяється слизово гнійний ексудат, рідкий, більше його виділяється в нічний час, коли тварина лежить. Тварина стає з позу для сечовиділення, стогне, вигинає спину,  шийка матки відкрита.

При ректальному дослідженні виявляють збільшення обох рогів матки, вони слабо реагують на пальпацію.

В післяродовий період катаральний ендометрит приймають за інволюцію матки.

Лікування. Стимуляція скорочень матки і виділення з порожнини ексудату. Спринцювання, масаж матки через пряму кишку з матковими засобами. В піхву вводять іхтіол-гліцеринові тампони. Акатов відмічає добрі результати від З-4 в/м, ін’єкцій по 20-40 мл.  5-10% водного розчину іхтіолу протягом 3-4 днів,  п/ш 7% розчин іхтіола в дозі 25-30 мл. з інтервалом 48год/3-6 ін’єкцій,  в порожнину матки фуразолідонові палички.

Хронічний ендометрит- хронічне запалення слизової матки.

За перебігом розрізняють:

Хронічний катаральний ендометрит  як наслідок інфекцій, після родів та коїтусу. Зміни слизової оболонки у вигляді потовщень,  ерозії, маткові залози атрофуються,  з них формуються кісти величиною з куряче яйце, розростається грануляційна тканина, утворюючи рубці.

Ознаки. Характерним є неплідність, виділення мутного слизу, домішки крові.  Статеві цикли зникають. Якщо запліднення відбулося - аборти, після яких через 1-2 міс. виявляють ознаки стадії збудження. В піхві гіперемія (полосками), нако­пичення слизу. В інших випадках слиз накопичується в матці. Ректально визначають потовщення стінок рогів матки і тіла, порушується і моторика матки.

Прогноз. Сумнівний

Прихований хронічний ендометрит - різновидність катарального, характеризується сутністю морфологічних змін при клінічному дослідженні.

Причини: використання ураженої сперми з патогенними мікроорганізмами.

Ознаки: неплідність після багатьох осіменінь. Ритмічність циклів не порушується. В період тічки з статевої щілини виділяється мутний слиз з домішками.  При введенні в порожнину матки фізіологічного розчину через катетер з витоком назад, слиз витікає з домішками осаду і пластівців. При відсутності клінічних ознак роблять біопсію.

При прихованих ендометритах підмічають дистрофію і відлущування поверхневого епітелія, дифузне накопичення лімфоїдних клітин, порушення маткових залоз,  сильний набряк ендометрія. кровонаповнення судин, атрофія матки. В матці накопи­чуються токсичні речовини, як і згубно діють на спермії.

Лікування: очищають матку від ексудату і підвищують її тонус. Застосовують при лікуванні поряд з тканинною терапією масаж матки, по методу Філатова готують препарат з печинки. Добрі результати отримують після промивання матки фізіологічним або содо-сольовим розчином за 1-2години перед осіменінням.

Хронічний гнійно-катаральний ендометрит. Розвивається з гострого або при проникненні гноєрідних мікроогранізмів при хронічному катарі ендометрія.

Клініка: набряк, сильна гіперемія, крововиливи в слизову оболонку матки,  великі вогнища пом’якшених тканин, гнійна інфільтрація, некроз, відторгнення тканин на м’язові шари. Слизова відторгується, розростається сполучна тканина у вигляді бородавчастих підвищень. Ділянки ендометрія перероджуються в грану­ляційну тканину. В порожнині слизовий гній мутний, рідкий або густий, жовтувато білий з червонуватим відтінком. Загальний стан тварини пригнічений, апетит знижений, лихоманка, статеві цикли не повноцінні. Витікає гнійно катаральний ексудат. Слизова набрякла, канал шийки матки відкритий на 2 пальці. При ректальному дослідженні відчувається флюктуація, набряки, рубцьові потовщення, perідність виражена слабо.

Прогноз: неблагоприємний. Аборти на різних стадіях вагітності.

Міометрит - запалення м’язової оболонки матки, внаслідок тяжких ендометритів,  проникнення збудника гематогенним шляхом.

Клініка: Міжм’язова сполучна тканина розростається, зміщує м’язові волокна. В стінках матки відкладаються солі вапна, абсцеси, які відкриваються в порожни­ну матки,  інкапсулюються, порушення моторики матки.

Ректальні дослідження: матка потовщена, нерівномірно бугриста, кам’яної консистенції. Тіло і роги опускаються в черевну порожнину.  Лікування: не дає результатів, тварину вибраковують.

2. Патологічні процеси в шийці матки

Пошкодження шийки матки можуть викликати неплідність внаслідок непрохідності каналу для сперміїв або в результаті загибелі їх від дії запального ексудату і токсинів які утворилися в шийці.

Запалення шийки матки (цервіцит). В залежності від локалізації запалення розрізняють:

-  ендоцервіцит - запалення слизової оболонки шийки матки.

-  міоцервіцит - запалення м’язових шарів

-  перицервіцит - пошкодження серозного шару шийки матки.

На практиці майже завжди зустрічають змішані норми цервіцитів.

Цервіцит так як і вагініт може виникати внаслідок травми під час родів або після статевого акту в результаті проникнення збудника, частіше цервіцит в ускладненням колпіта або метрита і проходить одночасно з ним.

Клінічні ознаки: Дряблість тістуватість, набряк, слизова стає липкою,  інколи кровоточить. Канал шийки матки відкривається на І-2 пальці. Візуально за допомогою піхвового дзеркала визначають крововиливи, гіперемію, накопичення гною і слизу з пластівцями. В каналі шийки матки утворюються кісти.

У старих тваринах шийка матки розростається стає схожою на кольорову капусту,  розростання заважає проходженню сперміїв.

Діагноз: піхвові та ректальні дослідження.

Лікування: Спринцювання фурациліном 1:5000 з послідовним змазуванням шийки матки емульсією антибіотиків, сульфаніламідів, застосовують свічки або тампони.  Якщо утворилися ерозії, виразки, набряки змазують піхвову частину шийки матки 5% розчином йоду, йод-гліцерином, синтоміциновою маззю. Після усунення запального процесу в матці або в піхві, запалення в матці також припиняються.

Якщо внаслідок лікування канал шийки матки заростає то тварину вибраковують.

Якщо виявляють накопичення слизу перед заплідненням то необхідно перед коїтусом спринцювати піхву фізіологічним або содовим розчином/для видалення слизу і нейтралізації секрету (або застосувати ш/о.)

Індурація шийки матки може бути наслідком хронічного цервіциту, коли м’язи шийки матки заміщуються сполучною тканиною з виділенням вапна. Також індурація настає внаслідок розривів, ушибів, крововиливів.  Індурацтя викликає зарощення каналу шийки матки. При вагінальному дослідженні aбo при ректальному дослідженні шийки пальпуються у вигляді нерівномірного потовщення, каменеподібного. Якщо індурація виявлена під час родів то можна застосувати кесарів розтин або розсічення шийки матки.

Новоутворення в шийці матки пухлини у вигляді сарком, фібром. Якщо не завжди заважають заплідненню то затрудняють статевий акт. Пухлини локалізуються в піхвовій частині шийки матки. Найчастіше фіброми та кісти розвиваються з гіпертрофованих складок слизової оболонки.

Лікування: При недоброякісних пухлинах тварин вибраковують. При пухлинах на ніжці застосовують оперативні методи, але в тих випадках коли пухлина не захо­пила м’язового шару.

Операція: знеболювання, пухлину захоплюють корцангом і витягують з піхви з шийкою матки. Основу пухлини ін'єктують знеболюючими речовинами. Скальпелем роблять розріз слизової навколо пухлини, краї розрізу фіксують пінцетом, а пухлину вилущують від здорових тканин. Після видалення пухлини накладають шви. Якщо операція викликав кровотечу то ніжку пухлини пережимають гемопінцетом на I2-24 год  або застосовують тампонаду на 4-5 год.

Неправильне розташування шийки матки - шийка матки звичайно займає відносно горизонтальне положення, а її канал лежить в центрі або тільки трішки відхиля­ється в бік, або в сторону.

Положення шийки матки змінюється в залежності від фізіологічного стану статевих органів, від тонусу черевних м’язів від наповнення шлунково-кишкового тракту.

Тому про неправильне положення шийки матки можна говорити лише в тих випад­ках коли топографічні відхилення добре помітні. Наприклад шийка матки розташо­вана в поперековому або горизонтальному положенні. Якщо пальпацією виявляють зміну положення шийки матки внаслідок спайок, тварину вибраковують.

3. Гіпоплазія яєчників

Гіпоплазія яєчників (hypoplasia ovari) - недорозвиток яєчників проявляється по­рушенням їх функції у статевозрілих самиць. Найчастіше зустрічається у теличок і свинок.

Етіологія. Як спадкова ознака спостерігається при інфантилізмі і фримартинізмі. Набута гіпоплазія виникає у ремонтних теличок, за неповноцінної і незбалансованої годівлі, при відсутності інсоляції.

Симптоми: анафродизія, неповноціний статевий цикл, зменшені щільні яєчники, у яких відсутні жовті тіла і фолікули, недорозвиток матки, піхви.

Діагноз. Обґрунтовується за результатами ректального дослідження.

Прогноз при набутій гіпоплазії яєчників обережний, при вродженій-неблагопо-лучний. Покращення умов годівлі і утримання, тканинна і вітамінотерапія при набу­тій гіпоплазії яєчників можуть сприяти відновленню функції яєчників.

4. Гіпофункція яєчників

Гіпофункція яєчників (hypofunctio ovarii) - стан яєчників, при якому порушуєть­ся їх секреторна функція. Вона діагностується протягом року у окремих тварин, а на початку весни - у багатьох корів і особливо первісток, які отелились зимою. Залежно від морфологічних змін в яєчнику і тривалості анафродизії розрізняють гіпофункцію яєчників першого, другого і третього ступенів (Н. М. Полянцев).

Етіологія. Неповноцінна і незбалансована за вітамінними і мінеральними речо­винами годівля, відсутність моціону за час зимівлі, короткий сухостійний період, па­тологія родів.

Патогенез. За умов причинних факторів у тварин порушується нейрогормональ-на регуляція в системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчники-матка, що проявляється пригні­ченням фолікулогенезу, гіпотонією матки, дистрофічними змінами в ендометрії. Гіпофункція яєчників розвивається на тлі імуннодефіцитного стану організму, що характеризується пригніченням клітинної і гуморальної ланок імунітету, зниженням по­казників неспецифічної реактивності організму і підвищенням у 2-6 разів концентрації кортизолу в крові, що вказує на стресовий стан організму хворих (Н. А. Меженська).

Симптоми. Анафродизія, зменшення розмірів і форми яєчників, ущільнення їх консистенції, відсутність фолікулів і жовтого тіла. За даними біохімічного досліджен­ня крові кальцій-фосфорне відношення коливається в межах 1,6 : 2, 1,8 : 2,3.

Діагноз. Обґрунтовують за даними аналізу раціону, перебігу тільності, отелення і післяотельного періоду, результатів біохімічного дослідження крові, ректального до­слідження яєчників і матки.

Прогноз залежить від своєчасного діагностування захворювання та ефективності застосованого лікування. При гіпофункції третього ступеня корів у більшості випад­ків вибраковують.

Лікування. Ефективність лікування залежить від часу усунення причини, корекції раціонів за поживністю, покращення умов утримання. Воно повинно бути комплек­сним і спрямованим на стимуляцію функції всіх систем організму і яєчників (тканин на - вітамінна - фізіотерапія) поєднане застосування гормональних і нейротропних препаратів (СЖК, КЖК, 0,5 %-го розчину карбохоліну, вітаміну Е).

Профілактика. Коровам в запуску і особливо нетелям за місяць до отелення вво­дити 2-3 рази комплексний вітамінний препарат (тривіт, тетравіт, декамевіт), тканин­ний препарат із фетальної частини плаценти корови, після отелення на 12-15-й день 50 мкг сурфагону Застосовувати регулярний активний моціон, збалансовану і повноцінну годівлю тільних корів і нетелів.

5. Запалення яєчників (oophoritis, ovariitis).

Найчастіше виникає у корів і кобил, перебігає в гострій і хронічній формах. За характером ексудату може бути серозним, геморагічним, гнійним і фібринозним. За результатами клінічного дослідження і сонографії удається виявити зміни в яєчниках, що можуть бути підставою для того, щоб стверджувати наявність запаль­ного процесу або, частіше, його наслідків.

Етіологія. Асептичний оофорит виникає в результаті травмування при ректаль­ному дослідженні, масажі, вилущуванні персистентного жовтого тіла, роздушуванні кісти, гнійний - як наслідок ускладнення запального процесу в матці і яйцепроводах, органах тазової дуплини. Асептичний оофорит буває одностороннім.

Гострий оофорит діагностують рідко, хворих тварин не лікують і тому запальний процес переходить у хронічну форму.

Патогенез. Під тиском ексудату, що накопичується при гострому оофориті під білковою оболонкою, фолікули в корковому шарі атрофуються і фолікулогенез порушується. При переході запального процесу в хронічну форму в корковому шарі яєчника розростається сполучна тканина, його консистенція ущільнюється, секреторна функція гальмується або повністю припиняється, статевий цикл проявляється неповноцінною стадією збудження або повністю випадає.

Симптоми. Гостре запалення яєчника проявляється підвищенням загальної температури тіла, пригніченням, зменшенням надою, зниженням апетиту, порушенням ритму статевого циклу.

При хронічному оофориті крім неповноцінного статевого циклу або анафродизії при ректальному досліджені виявляють ущільнення і горбкуватість яєчника, збільшення його розмірів і форми, відсутність жовтого тіла або, навпаки, зменшення розмірів і форми, виражену болючість.

Діагноз обґрунтовують за результатами декількох досліджень яєчника через пря­му кишку, врахування ритму статевого циклу, сонографії.

Прогноз відносно відновлення функції яєчників обережний.

Лікування. При гострому оофориті - антибіотикотерапія, новокаїнова блокада за В. І. Завірюхою, фізіотерапія. Лікування тварин при хронічному оофориті не завжди дає позитивний результат.

6. Персистентне жовте тіло (corpus luteum persistens).

Жовте тіло, що не розсмокталося протягом 25-30 днів з часу утворювання (циклічне жовте тіло) чи після отелення (жовте тіло вагітності), називають персистентним. Єдиної думки відносно ролі персистентного жовтого тіла як причини неплідності немає. Вва­жають, що воно обумовлює неплідність у 30-60 %, 80-90 % (К. Д. Волошин) корів. За даними А. Г. Нежданова, гормональна активність жовтого тіла, що затрималось у яєчнику, на 3-5-й день після отеле­ння припиняється. За Баєром розглядають п'ять видів персистентних жовтих тіл: вагітності що затримуються в яєчнику більше 25-ти днів; періодичне, що виникло після анестрального статевого циклу, при гіпофункції передньої долі гіпофізу; кістозне що виникло в результаті гальмівного впливу кісти на його розсмоктування; що виникло внаслідок функціональних розладів матки; що утворилося при несправжній вагітності, смерті ембріона або плода.

Етіологія. Незбалансована і неповноцінна годівля, тривалий підсосний період, запальні або дистрофічні процеси в матці, інтоксикація - фактори, що сприяють за­триманню жовтого тіла в яєчнику. Істинну причину патології треба шукати у поруше­ні в ланцюгу нейрогормональної регуляції функції яєчників. Накопичення ексудату в матці, що може імітувати вагітність, як і розлади секреторної активності її залоз, розглядають як фактор, що обумовлює затримання жовтого тіла для збереження "домінанти вагітності".

Патогенез. Затримане жовте тіло, продовжуючи секрецію прогестерону, гальмує ріст і розвиток фолікулів в результаті чого затримується синтез естрогенів і порушу­ється функція матки, у ній накопичуються і затримуються лохії, наступає дистрофія епітелію ендометрію і залоз, не синтезуються простагландини.

Симптоми. Основна ознака - подовження періоду між статевими циклами піс­ля осіменіння, відсутність стадії збудження статевого циклу протягом 45-ти і більше днів після отелення. Зміни в яєчнику: наявність в одному яєчнику різної форми і вели­чини жовтого тіла, що може грибоподібно випинатись над його поверхнею, в другому - різної величини фолікулів. Матка зменшена, стінки дряблі, скоротлива здатність знижена або відсутня. Гістоструктура жовтого тіла вагітності, статевого ци­клу і персистентного немає суттєвої відмінності.

Діагноз. Важливе значення мають відомість про перебіг отелення і післяотельного періоду, час виникнення першої стадії збудження статевого циклу після отелення. Об'єктивні дані, отримані при ректальному дослідженні, мають вирішальне значення для визначення діагнозу. Повторне дослідження через місяць дає можливість підтвер­дити діагноз або заперечити діагноз, визначити тільність тварин.

Прогноз. При своєчасному виявленні жовтого тіла і ефективному лікуванні благо­получний.

Лікування. Існує два підходи щодо лікування хворих з персистентним жовтим тілом корів. Більшість практичних фахівців вважає за доцільне персистентне жовте тіло вилущувати. Маніпуляцію виконують рукою, введеною в пряму кишку. Після видалення калових мас яєчник захоплюють так, щоб його зв'язка була між вказівним і середніми пальцями, а великим пальцем, натискати на яєчник під основою жовтого тіла, вилущують його. Ямку, що утворилась на місці видаленого жовтого тіла, (протягом 3-5 хв.) притискають великим пальцем для попередження кровотечі.Вилущування жовтого тіла можна робити тоді, коли воно більше, ніж яєчник і розташоване на його поверхні.  Великі жовті тіла, що підвищуються над його поверхнею, не розсмоктуються, а самостійно відпадають. Жовті тіла, що локалізуються в глибині яєчника, не можна вилучити без грубого пошкодження його строми. Таких корів лікують, застосовуючи масаж яєчника і матки, введення синтетичних аналогів простагландину (переважно естрофану).

Профілактика: збалансована і повноцінна годівля корів у запуску і нетелів за 45-30 днів до отелення, активний моціон, профілактична вітамінізація тварин, введення тканинних препаратів.

7. Атрофія яєчників (atrofliia ovarium).